Дідусь Андреи – Олексій Кейс був біженцем з України, який вже на чужій землі відкрив усю правду про жахливий злочин, який вчинила комуністична влада з українцями. Свої мемуари Олексій написав українською мовою та видав їх ще за життя. Тепер поширенням правди про Голодомор займається його онучка – Андреа Халупа, авторка сценарію до фільму "Ціна правди". Прем'єра фільму відбулась у 2019 році.

Не пропустіть За 50 грамів золота купили 50 грамів зерна: історія родини, яка втратила все під час Голодомору

Інтерв'ю з Андреєю Халупою

Звідки і від кого ви дізнались про Голодомор в Україні? Чи пам'ятаєте, що у розповіді вразило найбільше?

Вперше я дізналась про Голодомор від своєї мами, а вона – від свого тата, мого діда Олексія, який пережив голод на Донбасі. Мій дід написав книгу спогадів про життя в Україні. Він писав про дитинство, про більшовиків, про життя у колгоспі, про страждання від голоду у його сім’ї, про арешт та катування. Одне зі свідчень діда про Голодомор в Україні є у фільмі “Ціна правди”. Це сцена, коли взимку Ґарет Джонс проходить повз вантажівки, на які збирали людські тіла.

Він бачить маленьку дитину, яка плаче і намагається розбудити свою мертву матір. На вантажівку грузили і матір, і дитину поверх усіх тих мертвих тіл. Мій дід це засвідчив у своїх мемуарах.

Це була дуже часта картина під час голоду – і Ґарет Джонс це також бачив.

Геноцид був настільки жахаючим та руйнівним, але світі про це ніхто не знав, тому що комуністичний режим та New York Times були дуже захоплені приховуванням голоду. Тож найбільше мене вразив саме факт приховування жахливого злочину. Особливо, як New York Times, який для мене був зразком журналістських стандартів, пішов на такий крок.


Олексій Кейс, дідусь Андреи Халупи / Фото з архіву Андреи Халупи

Що Вас надихнуло на написання сценарію – постать Ґарета Джонса?

Насправді це був Волтер Дюранті, постать якого я вивчала у коледжі, коли навчалась на історичному факультеті. Про Волтера Дюранті дізналась випадково, не під час виконання домашнього завдання. У коледжі я повинна була готувати серйозну дослідну дисертацію на тему ролі релігії в Україні на шляху до незалежності від Радянського Союзу. Це важка тема. Тож для своєї розваги я читала про Волтера, адже він був яскравою персоною: секс, наркотики та дорогі шумні вечірки, жив у Москві. І чим більше я дізнавалась про Дюранті – начальника філіалу New York Times у Москві, того, хто допомагав приховувати правду, тим більше я бачила свій фільм. І вже через рік, у 2005, коли жила у Києві, вже досліджувала постать Ґарета Джонса. Домовилась про зустріч з його племінницею, яка пам'ятала його ще з дитинства. Щоб побачитись із нею, полетіла до Лондона. Так Ґарет став героєм мого фільму.

Як ви познайомились з режисеркою стрічки Агнешкою Голланд?

Я познайомилась з Агнешкою через історика Тімоті Снайдера. Написала їй електронного листа – і ми домовились зідзвонитись щодо мого сценарію.

Через три тижні я полетіла до Агнешки на зустріч і, як виявилось, вона була дуже захоплена проєктом. Хоча це була наша перша зустріч, вона почала розповідати свій план про те, як ми зніматимемо фільм.

Потім я полетіла до України, де вже зустрілась з усією командою для роботи над фільмом – це було літо 2015 року. Тоді ж познайомилась з продюсерами фільму. Усі ніби виникли в один і той самий час. Це було, як дивне диво для мене!

Як працювалось над фільмом?

Надзвичайно. Агнешка дала мені багато креативної свободи, а я інтуїтивно зрозуміла, що їй потрібно від сценарію. Було дуже легко працювати: чисте задоволення писати для неї. Вона вірила у проєкт, незважаючи ні на що. Два рази великі інвестори намагались мене звільнити і взяти на роботу іншого сценариста, але Агнешка відмовляла їх. Вона мене захищала. Не шкодувала на проєкт ні свого часу, ні креативності, нічого. Те саме вона зробила і для акторів — дала їм багато свободи.


Агнешка Голланд та Андреа Халупа / Фото з архіву Андреи Халупи

Як ви шукали акторів для фільму, враховуючи те, що тема не є популярною, на жаль?

Було страшно, адже увесь фільм ми хотіли розбудувати навколо персони Ґарета Джонса. Мусили знайти ідеального Ґарета. Нікого не можна було розглядати на роль до того часу, доки ми нарешті знайти Ґарета. Ми шукали його близько року. Вже майже домовились з актором, але він захотів відтермінування для участі у телевізійному серіалі. Зйомки відтермінувати ми не змогли.

І ось в останній момент, коли залишилось 2 місяці до фільмування в Україні, ми втратили актора на головну роль.

Несподівано для нас погодився Джеймс Нортон – дуже популярний британський актор, адже багато хто казав, що він наступний Джеймс Бонд. Багато було проєктів, на які він міг погодитись, але погодився на наш. Знову диво. І нарешті, нарешті ми змогли шукати інших акторів. Так знайшли Ванессу Кірбі та Пітера Сарсґаарда. Усе сталося в останню хвилину. Ми почали знімали ще до того, як остаточно уклали контракти з Ванессою та Пітером. Все було дуже напружено.

Не пропустіть Стільки історій не можуть бути вигадкою, – тіктокерка, яка зняла серіал про Голодомор

Як актори почувались у таких непростих ролях?

Думаю, що вони всі дуже добре розуміли, що це надзвичайно важлива історія. Ванесса Кірбі здійснила величезну дослідницьку роботу. Агнешка попросила мене зібрати усі потрібні статті, книги та багато інших досліджень для акторів, щоб вони познайомились з історією. Тож вона надіслала акторам. Коли ми вперше зустрілись з Ванессою Кірбі, першими словами, які вони мені сказала, були: "Я прочитала усе, що ви надіслали! Повністю!"

Актори зробили багато роботи, щоб підготуватись до ролей. Джеймс Нортон трансформувався у Ґарета Джонса, він став дуже чутливим до свого героя. Навіть Пітер Сарсґаард, який є чудовою, ввічливою та чуйною людиною, перетворився у монстра Дюранті. Він намагався дістати зі свого персонажа усю людяність. Це дуже цікаво, я думаю.

Його завдання було у тому, щоб показати, що у Дюранті мав виправдання. Якби він не робив того, що вимагала від нього радянська влада, то Америка втратила важливе вікно до Москви.

Тому він повинен залишатись у Москві для того, щоб продовжити свою справу. Пітер виконав свою роль дуже інтелектуально, з усією своєю чарівністю та сексуальністю. Тому, я думаю, що акторам вдалось дійсно втілитись у своїх персонажів.

Також у нас був британський актор, який грав Джорджа Оруелла, – Джозеф Моул. Знаємо його завдяки ролі дядька Бенжена Старка у "Грі престолів". Він відомий методичний актор, повністю присвячує себе ролі. Наш директор по кастингу сказав, що Джозеф відмовився від багатьох ролей, аби взяти участь саме у нашому проєкті.

Він також багато прочитав та прийшов на зйомки повністю готовим Орвеллом. Тож я мала дуже унікальний досвід співпраці з акторами, адже як сценарист була самотня зі своїми дослідженнями дуже довгий час. Коли вони усі зібрались і проявили таку ж пристрасть до досліджень, у мене насправді було враження, що я в університеті на парах з усіма акторами. Ніби ми усі мали курс по темі Голодомору.


Андреа Халупа, Джеймс Нортон, Агнешка Голланд / Фото з фейсбуку Андреи Халупи

І вони проробили прекрасну роботу!

Феноменальну! Я пам’ятаю, як ми знімали одну із жахливих сцен у Києві.

Страшний холод, сніг товщиною у кілька сантиметрів. Ми усі так замерзли, що не могли посміхатись без стукотіння зубів. Багато хто хворів – це був дуже важкий період фільмування. Для того, щоб підтримати людей на зйомках, додати усім енергії та впевненості, я надіслала електронного листа для усіх акторів та знімальної групи.

У ньому поділилась спогадами свого дідуся про ту страшну автівку "збирач тіл". Це було також для того, щоб нагадати людям, що ми знімаємо справжні події. Тому коли ми підійшли до фільмування цього ж епізоду у фільмі, усі сказали, що відчували особливу силу та емоції завдяки спогадам мого діда.

Як з’явився Джордж Орвелл в усій цій історії про Ґарета Джонса?

Історія про Ґарета Джонса темна та депресивна. Дюранті перемагає, Ґарет помирає молодим. Правда похоронена – Дюранті живе довго, наче зірка. Я не хотіла писати сценарій для продюсерів, який ніхто не захоче. Тож я надихнулась Джоржем Орвеллом.

Адже саме він взяв найгіршу історію про злочини комуністичного режиму та перетворив їх у популярну новелу, яку знає кожен у світі, – "Колгосп тварин". Кожен, в Америці точно кожен, читав цю новелу чи "1984". Як Джордж Орвелл узяв трагедію Радянського режиму та перетворив у відомий зразок мистецтва? Я досліджувала Орвелла, його роботи, його життя.

Я була дуже здивована, коли дізналась, що Орвелл роками не міг опублікувати “Колгосп тварин”. Аж доки маленьке видання не погодилось на публікацію – і вона неймовірним чином опинилась у руках українських біженців, які негайно зрозуміли, про що Орвелл пише насправді.

Українські біженці написали Орвеллу: "Хто ти? Звідки ти знаєш правду?". Тож це мій щасливий кінець – Ґарет помирає, але його робота продовжує жити у "Колгоспі тварин" Джорджа Орвелла. Адже там і про голод теж. Більше того, я дізналась, що Орвелл та Джонс мали одного й того ж літературного агента. Це є у фільмі.

Джордж Орвелл також рецензував книгу, яка мала назву Assignment in utopia (автора Юджина Лайонса, американського журналіста в СРСР – Кіно 24). У цій книзі є розділ про те, як західна преса заперечувала голод та як західні репортери у Москві зрадили Ґарета Джонса.

Орвелл дуже добре знав, що західна преса та комуністичний режим СРСР зробили з Ґаретом Джонсом, як вони його зрадили. Головним повідомленням Орвелла у фільмі було – "правду не можна вбити". Нам важливо це пам’ятати сьогодні, коли Кремль намагається вбивати правду.

Я думаю, ви чули у новинах, що в Росії зараз намагаються заборонити діяльність організації "Меморіал", яка займається розсекреченням архівів про роботу органів безпеки, що діяли у період комуністичної влади в СРСР. Думаю, дуже важливо у ці темні часи кремлівської агресії та пропаганди нагадати собі, що правду неможливо вбити. Правда завжди буде виживати. Завжди будуть люди, які боротимуться заради правди.


Андреа Халупа / Фото з архіву Андреа Халупи

Які реальні факти увійшли до стрічки? Чи працювали ви з реальними документами та свідченнями під час написання сценарію?

Звісно, ми працювали над сценарієм декілька разів з істориками та дослідниками історії, враховуючи Тімоті Снайдера (автора книги "Криваві землі: Європа між Гітлером та Сталіним"). Ми працювали з канадськими дослідниками Голодомору, радились з українськими дослідниками, щоб сцени голоду виглядали достовірно. Тож можна сказати, що ми працювали з величезною командою дослідників, що все автентично та історично вірно. Звісно, застосовували поетичність, адже це досить складно показати настільки масову трагедію у двогодинному фільмі. Ми показали жахливі речі, яких Ґарет не бачив на власні очі, канібалізм, мертві тіла. Його спіймала поліція – і багато чого він так і не побачив.

Наскільки тема Голодомору популярна у США? Особливо після прем'єри фільму.

Я думаю, тема більше відома зараз. Особливо завдяки проєктам таким, як наш фільм "Ціна правди", та проєкту від HBO "Чорнобиль". Такі проєкти допомагають піднімати тему України на міжнародному полі. "Ціна правди” вийшла у тренди після прем’єри на декілька тижнів на платформах Amazon та ITunes. New York Times опублікували критичний відгук на фільм, New York Magazine також і багато інших ЗМІ. Сподобався їм фільм чи вони його критикували?

Вони говорили про голод. Це була основна ідея, щоб уся міжнародна преса заговорила про голод в Україні. Таким чином усі підтримували ідею важливості історії та знання про факт того, що голод в Україні був.

Чи знаєте, як на фільм відреагували у Росії?

Українська журналістка брала у мене інтерв’ю у Берліні. Вона сказала, що у Росії з фільму насміхались. Потім я читала критичну статтю англійською мовою, якщо ми можемо це назвати статтею, у Russia Today про те, що фільм збиває з пантелику. І вони прийшли до висновку в цій статті, що західна преса бреше проти Росії (усміхається). Тобто вони використали фільм для того, щоб досягти співчуття до самих себе: "Ось, подивіться, західна преса оббріхує Кремль". Я думаю, це смішно.


Андреа Халупа під час акції у підтримку Олега Сенцова / Фото з архіву Андреи Халупи

Ваш дідусь розмовляв українською, а ви володієте українською мовою?

Мій дідусь народився та виріс на Донбасі – він спілкувався українською. Він написав мемуари українською. Я ж трошки вчила мову вдома, небагато. Теж вчила українську у Гарварді при Українському науковому інституті, жила у Києві впродовж 5 місяців. Я розумію українську, говорити українською я також можу, але дуже-дуже трохи.

Чи є у Вас улюблені українські слова?

(Сміється) Боже! Я скажу, що це "червона рута" (сміється). Мені ще подобається слово "сила". Я не знаю чому, але саме воно!


Андреа Халупа закликає пам'ятати українців, що правду неможливо вбити / Колаж 24 каналу

Чи залишились якісь українські традиції, які вам передав дідусь чи батьки?

Моя мама православна, адже вона із сім’ї з Донбасу. А мій тато – католик, бо він зі Львова. Тож у нашій сім’ї зустрічаються дві традиції православні та католицькі – західні та східні. Вдома ми святкуємо Різдво 7 січня, готуємо 12 різдвяних страв. Мою дочку охрестили в українській православній церкві. Тож, як ви вже зрозуміли, ми зберігаємо усі релігійні традиції у сім’ї. І, звісно що, мої батьки мають писанки, вишиті рушники, а також весільні ікони у себе вдома. До нас приходить священик з української православної церкви для освячення. Також ми ходимо на різні українські заходи тут, у Нью-Йорку.

Назвіть Ваші улюблені риси українців або української культури.

Українці дуже теплі та креативні, що допомагає їм зберегти дух незалежності. Подивитись тільки на твітер-акаунт України, наскільки він смішний та світлий! Ось це і є дух українців! Щось у цьому всьому є надзвичайно веселе. Я прожила в Україні 5 місяців і не хотіла повертатись додому, знайшла багато людей, з якими зав’язала тісну дружбу. Я пам’ятаю, як на одному із заходів вони попросили мене стояти на стільчику і читати вірш (сміється). Так розпочиналась одна з вечірок! Це було дуже неочікувано, так тепло і весело. Я думаю, що саме це тепло допомагає країні виживати.

Цікаво "Зима у вогні": які фільми про Революцію гідності варто подивитися

Як гадаєте, чи Голодомор залишив відбиток на українській культурі?

Так, я думаю, що залишив, це неабияка травма. Я інтерв’ювала багато українців під час Революції Гідності, які дуже часто згадували про історичні факти і повторювали: "Ми просто хочемо бути вільними. Ми не хочемо повертатись до Росії".

Тому українці хотіли віддавати свої життя під час Революції Гідності та під час російсько-української війни на Сході України.

Тому що вони знають, що станеться, якщо Росія знову окупує Україну, вони стануть колонією. Вони знають про свою трагедію, зокрема й тема Голодомору частина цього.

Тому, я вважаю, що для українців надзвичайно важливо вивчати свою історію, адже вона зцілює. В Америці ми маємо страшні уроки історії, які дуже боляче вивчати. Ми повинні її вивчати, бо це зцілює та допомагає людям зрозуміти, чому ті чи інші речі відбуваються чи відбулись.

Для нас страшними уроками історії стало століття рабства, геноцид корінного населення – і наше суспільство зараз переживає кризу, адже вони повинні розуміти, чому все це відбулось, тому що було ціле покоління, яке потерпіло від геноциду. Дуже важливо розуміти історію, адже саме вона пояснює, де і чому ви зараз саме там, де ви є, і як це виправити.

До теми "Дітей живцем кидали в яму з мерцями": жахаюча історія села Писарівка, що пережило Голодомор

Що, на Вашу думку, можуть робити українці заради того, щоб тема Голодомору в Україні стала більш зрозумілою для міжнародної спільноти?

Підтримувати тематичну літературу, п’єси, фільми, художнє мистецтво, які розповідають про цю велику трагедію та освітлюють тему з різних поглядів. Мій фільм зосереджений на західному погляді, але важливе висвітлення теми з погляду сіл, міст, колгоспів.

Я думаю, що важливо розповідати про Голодомор через мистецтво рік за роком, аби тема залишилась "живою". На мою думку, це чудовий спосіб розвивати обізнаність про трагедію, щоб люди розуміли, заради чого і проти чого ви боретесь, коли приходить Кремль.

Ще одним важливим моментом у цій темі з голодом я вважаю потребу у висвітленні історії для самих росіян. Я спілкувалась з росіянами у діаспорі – і вони просто втрачають надію дізнатись про важкі сторінки свого народу через владу Путіна.

Не варто думати, що говорити про жахливі сторінки історії буде легко. Але Орвелл це зробив саме завдяки мистецтву.

"Ціна правди" 2019: дивіться трейлер фільму