Росія готується до нападу, це питання політичної волі: ексклюзивне інтерв'ю з Дейнегою

Про ставлення до команди Зеленського

Наскільки той рік, який минув, наблизив нас до кінця війни?

Головне, що не наблизив до кінця, бо міг. Не наблизив, і слава Богу.

Зверніть увагу! Зняття недоторканності – обман, а Баканов – ворог реформи СБУ: відверте інтерв'ю з Шабуніним

Те, як це намагається зробити Володимир Зеленський і його команда, тобі загалом подобається?

Оскільки нам потрібно дуже багато взаємодіяти із Володимиром Зеленським і його командою, новим міністром оборони, новим РНБО, з владою, тому що наша позиція в тому, щоб допомагати владі робити правильні речі, як це було при попередній команді, при цій і буде при майбутній, то давати оцінки, які не завжди будуть позитивними, я б так явно не хотів. Це ускладнить мені подальшу адвокацію речей, потрібних для армії.

Коли ми говорили з тобою одразу після виборів, я тебе питала, чи маєш ти якісь сподівання. Ти казав, що зможеш дати відповідь, коли побачиш призначення міністра оборони, міністра закордонних справ. Як змінилося твоє ставлення до нової влади?

В якихось речах мені більше подобалась попередня команда. Однозначно, мені більше подобається чинне РНБО, ніж попереднє, тому що воно значно контактніше, іде на співпрацю. Мені комфортніше було працювати з Полтораком, ніж із Загороднюком, але наразі щодо останнього мені важко дати остаточно резюме. Наміри в нього хороші.

Андрій Загороднюк і Степан Полторак

Але він ще нічого не зробив?

Зможе він реалізувати свої наміри чи ні – для мене, наразі, загадка. Контакт у нас із Полтораком був значно тепліший, і там я якось краще відчував, що відбувається. Степан Тимофійович був далеко не ідеальний, у нього теж були свої недоліки. В Андрія є хороші наміри, він їх декларує, побачимо, що з цього вийде.

Що відомо про міністра оборони Андрія Загороднюка – читайте на сайті 24 каналу

З Пристайком я був знайомий до війни, перетиналися на декількох ефірах, дати йому оцінку я не компетентний, це буде некоректно. На мою думку, Кулеба значно потужніший на посаді віцепрем’єра з євроінтеграції, ніж Іванна Климпуш-Цинцадзе, і, кажуть, що це навіть визнає попередня команда. Хоча вона теж була сильна, але Дмитро – значно кращий. У них є велика кількість нюансів, але якщо я почну про це говорити, мені важче буде пролобіювати, наприклад, те, що в українській армії була уніфікована система зв’язку, а не зоопарк з великої кількості радіостанцій, як є зараз.

Дмитро Кулеба та Іванна Климпуш-Цинцадзе

Під час виборчої кампанії Зеленський казав: для того, щоб зупинити війну, потрібно просто перестати стріляти. Можливо, це така невдала фігура мови або він дійсно в це так вірив. Тому що після зустрічі з Путіним у Парижі він мав вигляд людини, яка дещо здивована і розчарована тим, що про якісь очевидні речі неможливо домовитися з цими людьми. Йому багато хто закидає, що він недосвідчений, дещо спрощено бачить речі. Чи взагалі є якийсь спосіб закінчити війну?

Йому до виборів закидали, що він "ватнік" і "малорос". Багато що в його комунікації сіяло такі сумніви. І впевненості в тому, що він випадково не "ватнік" і "малорос", вони були ще деякий час після виборів особисто в мене. В багатьох вони є досі. Найголовніше, що ми переконалися – ні, не "ватнік". І він каже – ЄС, НАТО. І не "малорос", бо він все-таки каже, що Україна – незалежна країна. Інакше з Нормандії він привіз би зовсім інший результат.

У кожного президента, від Ющенка до Порошенка, є ілюзія, що з Росією можна про щось домовитися. Як Ющенко свій перший візит робив у Росію, так і Порошенко дуже сподівався, це теж інформація з його оточення, що вони зустрінуться з Путіним в якийсь момент і поговорять як бізнес-люди. В цілому, вони виходили з того, що те, що хоче Путін, це щось, що можна обговорювати. Однак, як сказав хтось із ізраїльських політиків, наше існування не може бути предметом домовленостей.

Віталій Дейнега

Очевидно, до всіх українських президентів, до Порошенка, це був 2015 рік, остаточно дійшло, за враженнями тих людей, яким я вірю, що інтерес Росії полягає в знищенні України. Росію не влаштовує будь-який варіант, при якому Україна залишиться незалежною сильною державою, не важливо в якій територіальній формі. І Зеленського зараз чекає розчарування. За моїми враженнями та інформацією, до нього ще остаточно не дійшло. Але принаймні він подивився в очі ворогу. До нього дійшло багато чого іншого, і це добре. Ось це розвінчування ілюзій може дуже дорого обійтися. Ми можемо не витримати ще кількох президентів, які будуть намагатися, і ми будемо на цьому щось втрачати.

Про домовленості з Путіним

Ти вважаєш, що домовитися неможливо, і тоді лишається тільки так званий план "Б" – побудувати стіну по лінії розмежування?

Цей план "Б" у голові в Зеленського. У нього дуже багато речей, які змінюються, і на них можна впливати. Багато людей це й робить. І впливають як погані люди, так і хороші. Від початку президенства Зеленського у людей, які сумнівалися в ньому, було дві позиці:

• Одна – це піти в глуху опозицію і воювати з ним. Тобто, боротися з законнообраним президентом власної країни. Така позиція має сенс, коли при владі Янукович. Коли людина відверто працює в неукраїнських інтересах, її потрібно зносити.
  
• Друга – розуміючи, що він не всюди компетентний, потрібно боротися за нього і допомагати відстоювати своє. Цього року вийшов хороший фільм, ми там зовсім трохи допомагали зі зйомками, – "Дике поле" за Жаданом. Він саме про те, що за своє треба боротися.

Дивіться трейлер до фільму "Дике поле":

Ми, звичайно, всі могли сказати: "Все, обрали не того, за якого більшість із нас. І так все погано. Давайте кинемо зброю, і підемо з фронту, перестанемо допомагати армії, емігруємо і гори воно вогнем". Питання, що тоді не буде куди повертатися. Позиція дуже проста – розуміти, де твої інтереси, де інтереси країни, і за них боротися. Але робити це не у вигляді погроз, а пробувати аргументами. Тому що Зеленський зовсім не сприймає тиск і погрози, з мого досвіду і враження. Нам на рівні аргументів чи якихось для нього вигод вдавалося продавлювати дуже великі системні речі. Я вважаю, що за нього потрібно боротися, інакше це будуть робити Медведчук і компанія.

От ти кажеш, що щодо Донбасу не може бути домовленостей, компромісу… Але якщо він поїде за чотири місяці на нову нормандську зустріч, і вони знову будуть говорити про ті самі зміни до Конституції, на яких наполягає Путін... Де в цьому випадку ти бачиш "червоні" лінії?

Я ще видихаю попередню Нормандію. На ній найголовнішим було збити його бажання робити вибори у 2020 році.

Про що домовились у Парижі 9 грудня / Інфографіка 24 каналу

Але це ще не закрите питання, наскільки я розумію?

Закрите. Він сказав, вибори тільки після кордону. І його вдалося в цьому переконати різними шляхами. Я знаю, як це переконання відбулося, і ми в цьому брали безпосередню участь. Ми взяли дослідження, пішли до Єрмака, він спустив до Рєзнікова. Рєзнікову показали, переконали, навели аргументи, що це дослідження десятків інших конфліктів. І воно показує конкретно, якщо безпека виникає після виборів, то війна буде знову. Вибори, як останній елемент мирного врегулювання, спрацюють в інший бік. Тому що є досвід інших країн, наприклад, Анголи, коли вибори проводяться в небезпечному середовищі, тобто не відбулося повне виведення військ. Коли протягом деякого часу ці території не пожили в мирі, знову відбувається війна. На це є декілька причин:

• Перша – те, що одна зі сторін залишається незадоволена виборами, дістає зброю і починає стріляти в іншу. Тому що в конфлікті зазвичай є дві сторони, а часто буває і значно більше, як-от у Сирії.
  
• Друга – те, що вибори є ключовим елементом мирного врегулювання. Вони дають можливість людям на окупованих територіях отримати політичне представництво, яке буде боротися за їхні права, подобається воно нам чи ні. Вони мають обрати політичну силу, яка не буде маргінальною. Тому що, якщо вони виберуть партію "Моторолів", Пушиліних і так далі, то воно буде не дуже, м’яко кажучи. Якщо в такому середовищі, як зараз наша країна, відбудуться вибори, на який балотуватимуться і переможуть партії, умовно "Вільна Новоросія", це може призвести до реального громадянського конфлікту в країні. Для того, щоб прийшли немаргінальні політичні сили, потрібен час.

Тобто, щоб проводити вибори, ці території мають прожити один-два роки повністю роззброєні, в безпечному середовищі, під нейтральною міжнародною адміністрацією. Вони мають два роки пожити в нормальному інформаційному полі, подивитися нормальні канали, побачити інші політичні сили, крім тих, які там зараз є. Тому що це ілюзії Зеленського, що в нього там є рейтинг і він може виграти там вибори. Мені здається, що її також уже розбили.

Дейнега вважає, що нормандської зустрічі весною не буде

Ми розуміємо, що вибори і вибір тих людей нам не сподобається. Але це будуть вибори замість війни. Це буде поганий мир замість такої собі війни. Це те, чого хоче наша влада, що вона декларує. Для того, щоб це спрацювало, вибори не можуть проходити, поки немає безпеки. Попри те, що за словами нової влади, це прописано в мінських домовленостях. Хоча попередня стверджувала, що мінські домовленості – це набір пунктів, а не послідовність.

Про що тоді вони будуть говорити на новій нормандській зустрічі? Якщо вони там домовляться, наприклад, про контроль над кордоном?

Остання нормандська зустріч, на якій був Путін і Порошенко, була у 2016 році. На ній було погоджено, що на наступній будуть обговорювати дорожню карту виконання Мінську. Після чого Путін перестав їздити на ці зустрічі, тому що навіщо йому погоджувати дорожню карту щодо мирного врегулювання. Йому не потрібен мир, йому потрібна війна і знищення України. Або йому потрібен такий мир, який буде капітуляцією, який призведе до руйнації країни, до втрати суверенітету.

Я готовий "забитись" на гроші, що в березні і у квітні не буде жодної нормандської зустрічі. Я можу помилятись.

Але я б про це сильно, по-перше, не переживав, а по-друге, навіть, якщо вона буде, то росіяни будуть висувати вимоги – що має відбутись.

Про особливий статус для Донбасу

Наприклад, особливий статус для Донбасу закріпити в Конституції…

Це теж дивлячись, який саме особливий статус… Бо якщо це буде мова, якісь культурні штуки – це не дуже приємно, але окей. А от економіка – категорично ні. Якщо економічно вони зможуть мати стосунок з Росією, то ми втратимо євроінтеграцію.

Друге – це якщо вони матимуть право вето на зовнішньополітичний курс України, тобто вони скажуть – ні в НАТО, на в ЄС; тобто будь-яке рішення, яке буде нас туди вести, вони будуть блокувати, і до побачення – це теж категорично ні.

Також категорично ні – народна поліція. Вона може бути різна. Якщо ми візьмемо досвід Хорватії, то там схожа історія з нами, вони звільнили дві частини території військовим шляхом. І там теж була поліція. Але в цій поліції не міг служити жоден комбатант з того чи іншого боку, екіпаж мав складатись з двох людей – один з окупованої та неокупованої територій. І якщо кожен з них розумів, що не витримує морально служити з людиною, яка весь цей час жила на цій території, то він пише заяву і ніхто тебе не намагається втримати. І розмова на політичні теми заборонена. Тобто така поліція має право на життя.

Що відомо про закон про особливий статус Донбасу? Закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" був ухвалений у 2014 році терміном на 3 роки. Але з 2017 року парламент двічі продовжував дію закону на рік. Термін дії закону мав завершитися 31 грудня 2019 року, проте тепер його дію продовжили на рік – до 2020 року.

Зміст закону: особливий порядок місцевого самоврядування в ОРДЛО набуває чинності тільки після виведення всіх незаконних збройних формувань, їхньої військової техніки, а також бойовиків і найманців з території України.

Тобто ми не можемо погодитись з економічною автономією, на право впливати на зовнішньополітичний курс країни та легалізацію "Л/ДНР" під виглядом народної поліції. А на мовну автономію ти готовий?

Мовна або якась культурна, щоб до них Ірина Алєгрова їздила, то будь ласка.

А якщо після цього російською мовою захочуть говорити інші частини країни?

Мирне врегулювання – це завжди компроміс. Компроміс завжди не подобається обом сторонам. А чи достатньо в нас сил, щоб перемогти Росію? Є такі думки, що за певних обставин – можливо. Я до цього теж так ставлюсь.

Є обставини, коли Україна зможе перемогти і військовим шляхом звільнити ці території.

• По-перше, для цього потрібно, щоб ми були морально і військово готові. Суспільство до цього не готове, але ветерани готові.
• По-друге, має бути надзвичайно слабка Росія, там має відбутись, умовно кажучи, Майдан.
• По-третє, треба спроможність. А для цього треба збільшувати воєнний бюджет.

Коли війна для нас сильно подорожчає, на модернізацію буде ще важче виділяти.

Довідка. У бюджеті зазначено, що витрати у 2020 році на оборону і безпеку становитимуть 245,8 мільярда гривень.

Нам потрібно вже зараз збільшувати воєнний бюджет, щоб ми могли хоча б зробити антикорабельні ракети для того, якщо росіяни вирішать – а вони рано чи пізно можуть вирішити – заблокувати Україну з моря, щоб вона перестала бути морською державою.

Державний бюджет України на 2020 рік / Інфографіка 24 каналу

Або щоб у нас було сильна ППО (протиповітряна оборона, – 24 канал), і ми були впевнені, що будемо збивати російські літаки, коли вони сюди будуть летіти. Це теж буде зупиняти Росію. І це дуже підвищує ціну агресії і подальшої окупації. Так, як це робить рух спротиву. Це робить справжня територіальна громада, а не така, яка була. Коли в тебе кожен чоловік в місті знає, де він має взяти гвинтівку, якщо раптом війна.

В нас цієї системи немає, і нічого не робиться для того, щоб вона була?

Я бачу, що держава зараз цим заморочилася. В цьому нас чекають зсуви в найближчі роки, і це дуже важливо. І має бути рух спротиву, мають бути підготовлені професійні партизани. Якщо Росія піде і буде велика війна, частина території знову буде окупована. І на ній має бути рух спротиву, який відстрілюватиме всіх окупантів і колаборантів, підвищуючи ціну окупації.

Про звільнення Донбасу та Криму

Наступного року в Росії перевибори Путіна. Наприклад, там почнеться революція і його знесуть. Ми не будемо на той момент здатні піти в наступ і звільнити, як ти кажеш, Донбас і Крим?

На це немає політичної волі Зеленського.

А з погляду, чи готова армія, чи вона настільки боєздатна?

На жаль, армія не готова. Вона не готова по техніці, по своїй підготовці і злагодженості. Найголовніше, що супротивник теж не "втикав" у цей час. Вони забетонувалися настільки сильно, що прорвати цю лінію оборони буде дуже дорого. Ми можемо спробувати це зробити, зараз ми значно сильніші, ніж на момент Іловайська. Але і та сторона значно сильніша. Ставки з обох боків є значно більшими. В них дуже потужна лінія оборони.

Цікаво! Швидкого закінчення війни не бачу: відверте інтерв'ю з ветераном Остальцевим

Чому у 2014 році ми могли так швидко звільнятися? Насправді, одним із найбільших здобутків Порошенка при владі, є те, що він не побоявся піти в наступ. Тому що всі боялися це зробити, не маючи армії. У нас було дуже мало боєздатних підрозділів. Потрібно було бути дуже самовпевненим, щоб на це піти.

Петро Порошенко / Фото 24 каналу

Слава Богу, Петро Олексійович таким був, і ми звільнили Лисичанськ, Сіверськодонецьк, Бахмут, Маріуполь, Костянтинівку, Дружківку, Слов’янськ, Краматорськ, Мар’їнку, Покровськ – і можна ще дуже довго продовжувати. Зараз вибити звідти ворога буде значно важче. Крім цього, місцеве населення на тих територіях значно сильніше зазомбоване і з ним буде значно складніше нам працювати.

Якщо, припустимо, навесні не буде нормандського формату, а Путін вирішить повернути ситуацію в бік загострення, ми не зможемо дати відсіч тими силами, які маємо?

Залежить від того, що мається на увазі під наступом.

Наприклад, якщо він захоче просунутися далі від лінії розмежування на кілька десятків кілометрів, захопити якісь нові селища

За останні пів року ми, побачивши, що прийшла нова влада і нам потрібно впливати вже на неї, познайомилися з багатьма із них. Зокрема і з тими, хто менш відомі, але доволі впливові або багато знають. Одна із таких людей запитала мене, якби я міг сам на сам поставити одне запитання Зеленському, яке мене найбільше непокоїть, то що б це було. Я їй одразу відповів, що це було б дуже просте питання: "Коли будемо готуватися до війни?".

Володимир Зеленський / Фото Getty іmages

Наразі, чи готовий він до того, що ми будемо робити, якщо полетять російські літаки, попливуть кораблі, почне висаджуватися десант в Одесі? Багатьом українцям це здається фантастикою, так як і те, що Росія, в принципі, може на нас напасти.

Це не фантастика, вони до цього готуються. Будуть вони це робити чи ні – питання їхньої політичної волі.

Чи готові ми це відбивати – величезне питання. Звичайно, ціна цього нападу і окупації для них буде дуже висока. Але, якщо підуть з авіацією, ракетами, флотами, то нам буде дуже важко. До цього ми не дуже готові.

Як ти думаєш, це твоє запитання донесли до нього?

Запитаю.

Про покарання для Путіна

Путін продовжує доводити всьому світу, попри незліченну кількість свідчень присутності росіян на Донбасі, що їх там немає. Йому це все сходить з рук. Європа пробачає, бо не хоче остаточно рвати з ним стосунки. Чи понесе він колись покарання, чи поки живий, він недоторканний і буде непокараний?

Враховуючи те, як сильно з ним хоче дружити Макрон, наскільки слабка зараз Європа, що в міжнародній політиці є інтереси і немає моралі, то думаю, навряд чи. Доки Росія має інтереси і може бути корисна іншим державам, на відміну від, умовно, Сомалі, то я не бачу умов, за яких Путін опиниться на лаві підсудних. Це може бути хіба якщо в Росії якимось дивом прийде демократична влада.

Володимир Путін

Однак Путін знайде мільйон країн, в яких зможе переховуватись. Доля Каддафі може його чекати тільки якщо він за таких умов не втече з Росії вчасно.

Хто такий Муаммар Каддафі? Лідер Лівії, якого вбили 20 жовтня 2011 року в його рідному місті Сірт. Повстанці під час протестів захопили його у полон під час спроби втекти з оточеного населеного пункту.

Враховуючи доволі рабський менталітет росіян, а також теперішню ситуацію в Росії, то я б на його місці за це сильно не переживав. Я думаю, він помре своєю смертю, на превеликий жаль.

Доки цього не станеться, ми не можемо думати про те, що колись будемо в безпеці?

У 2024 році в Росії може відбутися транзит влади. За останніми заявами Путіна, він розглядає варіант третього терміну поспіль, але ще не визначився. Швидше за все він не захоче відпускати владу і передавати навіть тому, кому найбільше довіряє. Це залежатиме від того, який це буде транзит влади. Зі зміною, навіть у тому ж Кремлі є різні "башенки".

Варте уваги! У Путіна закінчився термін, коли він міг піти мирно: ексклюзивне інтерв'ю з Яковиною

Вони всі не бачать в Україні партнера, друга чи союзника, а тільки те, що можна забрати. Питання в тому, що одні хочуть забрати, а інші не хочуть возитися, бо це занадто дорого. Для них Україна того не варта. Якщо прийдуть другі, то нам буде трошки простіше, тому що вони будуть готові, як мінімум, вийти з Донбасу.

Про "червоні лінії" Зеленського

Повернемося до нашого транзиту влади. Перед тим, як Зеленський поїхав у Париж зустрічатися з Путіним, ти бачив, що відбувалося на вулиці. Досить багато людей виходили і попереджали його про те, що не можна робити, з їхньої погляду. Він сам теж казав, що для нього це "червоні лінії". Також після зустрічі з Путіним, він казав, що його "червоні лінії" – це федералізація, зміна курсу країни та чимало іншого. Тобто, це те, що кажеш ти, чого вимагали люди?

Але це не те, що він казав пів року тому.

До слова: Протести під Офісом Президента перед нормандською зустріччю

Тобто, ти думаєш, якби вони не виходили, було б інакше?

Його позиція змінилась. Якби він почав ось так говорити з самого початку, відбулися дві речі. Перша – на Майдан проти нього виходило б значно менше людей. Друга – він би не відгриз стільки голосів в ОПЗЖ, Шаріїв і всякої іншої нечисті.

Це була політична технологія?

Я не знаю. Цілком можливо, що до нього в процесі дійшло те, що він сказав. Я не впевнений, що він мав саме такі переконання на момент початку кампанії.

Про ставлення людей до війни

За майже шість років в людей дуже змінилося ставлення до війни. Я думаю, що в суспільство є дуже багато тих, хто втомилися від цього і хотіли хоча б якогось закінчення. Вони готові на різні компроміси. Ти відчуваєш це? Чи бачиш те, що стало важче збирати гроші для армії?

Гроші стало збирати важче, але цього року ми зберемо більше, ніж минулого. Найбільше стомилися від війни ті, хто на ній ніколи не був.

Вони стомилися від почуття провини?

І від страху, що завтра твого сина або чоловіка заберуть в армію. Люди втомилися боятись. Вони не прагнуть, щоб їхні близькі служили. Вони розуміють, що армія контрактна, але у випадку війни всяке буває. Звичайно, це проблема. Тому що люди, якими керує страх, щоб із ними нічого не трапилося, і приведуть до того, що це може відбутися. Чим більше Україна готова воювати і захищатися, тим все в ній буде спокійніше. Чим більше вона буде хотіти домовлятися, тим більше буде проблем.

Я повторю своє глибоке переконання: Росія в її теперішньому вигляді – і політичного керівництва, і значної частини народу – не сприймає Україну як суб’єкта міжнародних відносин та окрему державу. Вона сприймає її як тимчасове непорозуміння, яке потрібно усунути тим чи іншим шляхом.

Це означає, що ми завжди будемо жити поряд із ворогом, який постійно готовий на нас напасти, відповідно, кожен чоловік в Україні має бути готовий піти воювати і вміти це робити?

Це в ідеальному світі, якого ніколи не буде. Як має бути в реальному світі, до якого ми маємо прагнути? Перше – в нас буде війна з Росією в тій чи іншій формі всю історію існування України й РФ. Я не думаю, що протягом найближчих ста років зміниться їхній менталітет і вони це якось переглянуть. Тому що занадто багато ресурсів було ввалено чинною владою в зомбування людей. Вони так швидко не "роздупляться" навіть у випадку державного перевороту. Якщо навіть Навальний прийде до влади, він все одно не віддасть Україні Крим. Він про це вже повідомляв в різних формах. З таких обставин нам потрібно бути готовими захищатися.

Читайте також: Йому тепер або на цвинтар, або під суд: Яковина про долю Путіна

Чи має кожен чоловік бути готовим взяти в руки зброю? Ні, не має. Кожен чоловік і жінка мають бути готовими платити податки для того, щоб утримувати професійну армію. Ми маємо звикнути до того, що наші витрати на армію ніколи не будуть такими низькими, як у 2008 – 2010 роках. Ми будемо змушені воювати, і війна ставатиме все дорожчою. Нам потрібно бути морально і фінансово готовими на неї більше витрачати. Якщо закінчаться бойові дії, нам все одно треба буде накачувати м’язи армії. Бо якщо ми знову її запустимо – Росія прекрасно показує, що вона робить з країнами, в яких слабка армія. В цій армії має бути потрібна кількість вмотивованих людей, які готові служити в армії. Для них мають бути створені умови, щоб між різними видами роботи люди вибирали саме службу в армії. Це не тільки заробітна плата, а й ставлення командира, можливість поїхати додому, повага до особистості, відсутність бюрократії.

Щоб вони там чомусь навчалися, а не просто підмітали листя в лісі.

Вони на фронті в лісі листя не підмітають. Але там теж бувають свої "загони".

Для того, щоб у країні все було добре, має бути:

• Потрібна кількість людей, які вже служать в армії. Не готові у випадку чого, а вже. Люди поки дійдуть до військкомату, вони не встигнуть навіть отримати зброю на руки, поки російські танки будуть іти вперед і проривати тих, хто є. Оці люди вже мають бути там – озброєні, підготовлені, злагоджені, знайомі одне з одним.
  
• Має бути величезна кількість резерву, який готовий встати і вийти на попередньо підготовлене місце. Як це було, коли переміг Майдан, і ми чатували з дубинками, з грифом від гантелі на дорогах, щоб не пустити тітушок у Київ і не дати їм трощити місто, поки безвладдя і немає силовиків. Тільки цього разу вже не з грифами від гантелей, а зі зброєю. Потрібно бути готовим вийти всім і зустрічати потенційне російське вторгнення.

Це певний комплекс дій, і ми поки що маємо час на те, щоб його зробити.

Але держава ще поки не готова фінансувати армію настільки і забезпечувати її, щоб такі фонди, як твій, стали непотрібними?

Такі фонди, як наш, будуть потрібні завжди, поки буде війна. По-перше, держава дуже неповоротка, і вона багато в чому програє за швидкістю й ініціативою таким фондам.

Довідка. "Повернись живим" — один із найбільших фондів допомоги українським військовим, які воюють на Донбасі. Спеціалізується на технічному забезпеченні, насамперед на нічній оптиці. Крім того, займається навчальними, медичними, психологічними та іншими проєктами.

По-друге, не будемо узагальнювати і казати – держава. В мене був ефір, на якому були присутні три опозиційні фракції: "Голос", "Батьківщина" і "Європейська солідарність". Був Вакарчук, Забродський і Соболєв. Я сказав: "Якщо ми всі згідні і такі патріотичні, чи готові ви, наприклад, домовлятися з новою владою за збільшення воєнного бюджету? Чи готові ви прийти, у вас ж є представники в комітеті з нацбезпеки та оборони, і вимагати збільшення відсотка воєнного бюджету з 2,6 – 2,7 до 5? Звичайно, боляче. Треба Арсену Борисовичу дати менше трошки... Давайте більше дамо на Збройні сили, щоб Арсену Борисовичу не було навіть грошей думати про нові вертольоти. Ці гроші потрібно буде десь забирати. Це десь недоотримана субсидія, недобудована дорога. Але це здатність країни захистити ці дороги і людей, які отримують цю субсидію".

І що вони відповіли?

Політики завжди відповідають добре. Це їхня робота – гарно говорити. Наступного дня на комітеті з нацбезпеки ніхто із них та їхніх представників не почали вимагати збільшення воєнного бюджету, і не почали домовлятися. Ми всі розуміємо, що це політика. Тут ти голосуєш за мій закон, тут я за твій. Партія "Слуга народу" вже не є самостійною. У них віртуальна ця монобільшість, їм потрібен хтось для рішень. Вони можуть підтримавши, наприклад, закон про землю, отримати за це голосування "Слуги народу" там, де вони хочуть. Це непопулярне рішення, воно не подобається. Мільйони пенсіонерів будуть проти, але ми матимемо сильнішу армію. Справді модернізовану, а не ось ці "потьомкінські дєрєвні", які ми маємо зараз.

Так, у порівнянні з 2014 роком, вона краща. Але росіяни модернізуються значно швидше. Зараз війна для нас досить дешева, однак, вона точно буде дорогою швидко. Поки в нас ще є час, ми можемо вже підняти воєнний бюджет і встигнути модернізувати хоч щось.

Захищатися – значно дешевше, ніж нападати. Для захисту не потрібен танк, для нього потрібен ПТУР, яким ти його підіб’єш. Нам потрібно зробити аудит того, в якому стані наша протиповітряна оборона. А це космічно дорого. Нам потрібно змусити працювати принаймні те, що є радянське. Тому що купувати американське – це буде космос. Однак у якийсь момент нам доведеться йти і на цей космос. Питання дуже просте: ми хочемо жити чи ні.

Давай побажаємо, щоб у наступному році наші політики були мудрішими, армія – сильнішою. А наш народ – згуртованіший.