Чи позбудеться колись Україна Яценюка?

Схожість з рeальними особами є випадковою та нe була ціллю автора.

- Аркадій, вирішено, Ми Вас звільняємо!

- Так, без проблем, я ж за крісло не тримаюсь! Але доки не побачу резюме наступників на мою посаду офіс менеджера, і не дізнаюсь у кого вони будуть закуповувати офісний папір, картриджі та те, як вони заварюють чай — з посади НЕ піду. А Тим часом, ви будете платити мені зарплату, за бізнес ланчі, а я крастиму на офісному складі олівці та степлери!

- Це круто, Аркадій, але Ви — муд*к! І Ми вас через це звільняємо.

- І я, і всі Ми це розуміємо, але є співробітники на курилці, з якими я періодично краду печиво, і вони не хочуть щоб я йшов.

- Серйозно?!? Але ж Я роботодавець. Ви не можете мене шантажувати! Я брав Вас на роботу, Я і звільню. І вас, і Ваших кишенькових злодіів.

- Ми проти, щоб ви нас заільняли. Тим більше, це не конституційно. Ми всі хворі: психічними розладами та клептоманією. Є довідки!

- Хлопці, по доброму прошу — йдіть наф*г. Ви за місяць збанкрутуєте всю компанію. Ви ж почали стільки красти печива, що мені нема за що платити зарплату іншим співробітникам. Плюс, ви нічого не робите, а цілими днями сидите у Фейсбуці.

- Ми проти! Бо знаємо що ви хочете поставити Оленку, через те, що вона вчилась в США, і що вона нарешті наведе порядок в офісній бухгалтерії, а це не круто. Вона вижене моїх друзів! Без мене вони ж більше не знайдуть роботи. Вони профнепридатні, без зв’язків їх ніхто брати не хоче. І вкінці кінців, це ж всі мої однокласники!

- Але чому я маю страждати через те, що стадо дебіл*в та клептоманів, не маючи змоги знайти іншу роботу, банкротять мою компанію?

- Чесно, не знаю, але мусиш! Ми завжди мріяли тут красти.

- Аркадій, давай Ми Тебе переведемо в нашу філію, в Балтімор.

- Хм, там круто! Але в них офіс якийсь надто цивілізований. Там всі виховані та не крадуть. Але добре!

- Тобто ти йдеш?

- Ні!

- Ти ж сказав добре!

- Так, але ні! Передумав!

- Давай, Аркаш, я Твоїх нероб-однокласників збережу на посадах.

- А Артура, із відділу безпеки залишите?

- Ні, 100% ні! Він же Вас всіх покриває! Плюс, Мене дістало те, що ми постійно купуємо печиво для офісу, яке пече його донька!

- Але ж воно смачне!

- Жартуєш? Воно коштує в 6-ть разів дорожче, і на смак лайн*не.

- Ні, я в Балтімор не поїду. Бо знаю, що директор потім без мене купуватиме фірмове печиво у магазині біля метро. А Оленка розірве догововір із дружнім інтернет провайдером.

- Аркадій, їдь у Балтімор! По доброму, і Артура із посіпаками забирай.

- Ні, ні, ні. Пашка купуватиме інше печиво і крастиме його сам.

- Аркадій, якщо Ти не підеш по доброму, разом із Павлом поїдете в нашу філію у Ростові.

- Ок, не зліться. Я йду!

- Точно?

- Ні, я просто тягну час... Доки ми говоримо, я вкрав уже 6-ть пачок печива.

- Ти вже дістав! Ти і так вкрав уже два контейнери. Ти ж до кінця життя стільки не з’ісиш.

- Можливо, але я вже не можу дивитись на печиво, щоб не поцупити. Плюс, я зараз беру участь в рейтингу власників печива.

- Аркадій, йди, бо, якщо ви доведете компанію, нас можуть об’єднати із ворожою компанією із сусіднього поверху зверху. Яка постійно нас затоплює та краде нашу пошту.

- В такому разі, якщо будуть об’єднувати, я більш за все поїду кудись закордон. У мене є родичі. Вони мені щось знайдуть.

- Аркадій, ну йоп... Твою...

Йшов 6-тий місяць умовляння власником компанії офіс-менеджера Аркадія, який так і не хотів звільнятись, крав печиво, брехав, і обіцяв покинути компанію, тільки у випадку, коли компанія збанкрутує, або закінчиться печиво. Проблема була в тому, що Арсеній, тобто Аркадій, був людиною зверхньою і думав, що власники компанії, акціонери – дурніші за нього, і що у нього є право всіма керувати, собі у благо.

До речі, директор компанії нещодавно заявив, що офіс-менеджера Аркадія мають остаточно звільнити 29 березня 2016 року.

От тоді і подивимось, чи дотримає директор свого слова, бо якщо ні, звільняти доведеться обох.

Читайте також: У цьому році Верховна Рада працюватиме тільки 20 днів