У день 73-ої річниці депортації кримських татар прес-служба Генеральної прокуратури повідомила, що прокуратура Криму, а ви певне й не здогадувалися, що є така, підписала повідомлення про підозру Йосипу Сталіну і Лаврентію Берії, померлим у 1953 році.
Обом інкримінується організація насильницького переселення у далекому 1944 році кримських татар, греків, караїмів, болгар та представників інших національних груп з території Кримської АРСР. Повідомлення про підозру у злочині підписала прокурор Світлана Блудова.
Напевне, після цього, кривавий вождь Йосип Сталін та його поплічник, виконавець сталінських вказівок та страшних репресій, одіозний Лаврентій Берія, мали би перевернутися у трунах. Адже подібних прецедентів засудження давно померлих злочинців в історії, принаймні українській, знайти доволі складно.
Читайте также: "Вконтакте" та "Одноклассники" як поле вербування нової агентури російської розвідки
Чуються голоси тих, хто вважає таке рішення профанацією, бо притягти до відповідальності тих, хто помер 64 роки тому, м’яко кажучи, буде доволі складно. Незрозуміло також, як практично виконати судове рішення стосовно небіжчиків, якщо воно звичайно буде.
Проте є інші, не менш вагомі аргументи на користь такого несподіваного кроку. По-перше, Радянський Союз та його спадкоємиця Російська Федерація ніколи не погоджувалася з тим, що у 1944 році відбувся справжній геноцид корінних народів Криму.
Греки, болгари, кримські татари, караїми та інші століттями, а то й тисячоліттями жили у Криму, аж поки сталінський режим не ухвалив рішення виселити їх протягом лише трьох днів з сонячного півострова. Понад половина переселених померла у дорозі до Середньої Азії або у перші місяці. Наслідки тієї страшної трагедії відчутні й зараз. Адже замість корінних народів Криму радянська влада масово завезла жителів російських регіонів, які у підсумку і склали критичну масу під час трагічних подій анексії українського Криму у 2014 році.
Читайте также: Як насправді діє гібридна тактика Росії
Засудження Сталіна та Берії, хай навіть символічне, дасть можливість відновити історичну справедливість щодо корінних народів Криму. Це допоможе створити необхідні передумови для міжнародної кампанії щодо визнання подій 1944 року геноцидом кримськотатарського та інших народів Криму. А також вимагати відшкодування втраченого майна.
Цього найбільше бояться у Москві. Адже таке визнання неминуче поставить питання відповідальності сучасної Росії. Крім того, це посилить вкрай неприємні для росіян паралелі з нинішньою окупацією українського півострова. Та знову актуалізує проблему того, що відбувається по відношенню до українців з боку російської окупаційної влади.
А справи у Криму і направду кепські. Росіяни відмовляються розслідувати численні факти зникнень та вбивств жителів півострова, які були не згодні з його анексією у 2014 році. Більше того, прихована кампанія з витиснення незгодних триває усі останні роки. За цей час Крим встигли покинути понад 50 тисяч українських громадян. Росіяни закрили всі українські школи та храми УПЦ Київського патріархату.
Читайте также: Як Росія отримала порцію "холодного душу" після зустрічі Лаврова і Трампа
Отже, репресії тривають. Саме тому, символічне засудження організаторів злочинів 73-річної давності має важливе значення. Адже рано чи пізно буде створено міжнародний суд проти організаторів та виконавців окупації вже 2014 року.