Чому судді–викривачі в Україні стають мішенню для корумпованої системи

1 декабря 2017, 20:00

Україною йде хвиля насильства над антикорупціонерами. Відсутність покарання породжує нові напади проти людей, які служать справі очищення суспільства від корупції.

У вересні співробітники Управління державної охорони напали на журналіста Михайла Ткача, який знімав весілля сина генпрокурора Юрія Луценка. Репортера зацікавило використання силовиків на приватній гулянці.

Охоронці напали на журналіста, але ніхто не був притягнутий до відповідальності. У підсумку, керівник президентських товстолобиків віджартувався у дусі: "вони випадково зачепилися та впали на журналістів".

Ця безкарність породила наступну, коли охорона одіозного Віктора Медведчука так само застосувала силу.І от у Полтаві тітушки напали на Ларису Гольник – суддю–викривача, яка задокументувала мера Олександра Мамая в намаганні дати хабар.

Уся справа почалася з того, що Мамай як мер Полтави надав своїй падчерці дозволи на встановлення торгових павільйонів. Зробив це без відповідних процедур. Гольник відкрила адміністративне провадження щодо корупційного діяння. Після чого Мамай прийшов на переговори – спочатку через посередника, потім – сам.

І суддя записала на відео, як міський голова, позичаючи в Сірка очі, намагається домовитися з нею про закриття провадження. Суддя не лише виявила принциповість при розгляді справи, але і зробила те, чого бояться тисячі її колег – взяла участь в оперативному зніманні.

У підсумку, на лаві підсудних опинився лише колишній заступник мера Мамая, який виконував роль посередника та пропонував судді 5 тисяч доларів. Але замість підтримки судді Гольник, на неї почався чинитися тиск з боку керівника Октябрського суду Полтави. Він, не ховаючись, переконував їй "добре подумати над справою".

Лариса Гольник звернулася до Національного агентства запобігання корупції про правовий захист її як викривача, і, зрештою, у вересні цього року НАЗК винесло припис. Там визнали порушення прав Гольник як викривача з боку голови Октябрського районного суду.

За цим приписом, діяти мав голова Вищої ради правосуддя – кишенькової суддівської інквізиції імені Порошенка. Протягом 10 днів цей орган мав притягнути голову Октябрського районного суду до дисциплінарної відповідальності. Але нічого не було зроблено. Ще й надто, член НАЗК навіть поскаржився Гольник, що через цей припис в них виникли проблеми.

Антикорупційне бюро ще у серпні підготувало підозру на мера Полтави, але вона не погоджена прокурором. І от тепер на чесну суддю з Полтави та її чоловіка було скоєно напад.

Дуже схожа історія розгортається з іншим суддею – Сергієм Бондаренком із Черкас, який публічно заявив про тиск на себе. Бондаренко відмовився дослухатися до поради голови суду в справі про виселення вчителя з гуртожитку, про що було кулуарно домовлено між головою суду та підприємством "Азот". Голова суду викликав Бондаренка на килим, але той записав цю розмову. Послухайте, як докоряють чесному судді!

Після цього правоохоронці зацікавилися керівником суду Володимиром Бабенком, який тиснув на підлеглих. Але тут включилася тотальна кругова порука. По–перше, 30 (!) місяців – не днів, а місяців – Вища кваліфікаційна комісія суддів не вносила подання на звільнення голови суду. І він досі на посаді.

По–друге, Департамент спеціальних розслідувань Генпрокуратури на чолі з Сергієм Горбатюком почав розслідувати зловживаннями цього керівника суду. Але замість підтримки, керівництво Генпрокуратури вдалося до саботажу. Заступник генерального прокурора Юрій Столярчук дожився до того, що спробував розвалити цю справу. Він сім місяців – не днів, місяців – не погоджував підозру та зажадав передати цю справу в інший підрозділ Генпрокуратури, забравши її у некерованого Горбатюка.

І тут уже Горбатюк став мішенню для корумпованої системи. Він, не погоджуючись передавати справу, наразився на службове розслідування і догану. Зрештою, боротьба за суддів–викривачів, а також чесних прокурорів триває. Але описані історії ще раз показують – через чотири роки після "Революція гідності" ми дожилися до тотального зміщення полюсів у нашій державі.

Гідність – це якби слова на підтримку суддів–викривачів озвучив Президент, якби генпрокурор взяв справи під свій контроль, а лідери керівних партій висловили з ними солідарність.

Але вони не просто мовчать, а кулуарно підмовляють до фізичної або моральної розправи над антикорупціонерами. Вони продукують ненависть до викривачів, саботують внесений законопроект про їх захист та продовжують перебування на посадах для суддів, прокурорів та беркутівців, що знущалися з людей під час Революції гідності.

Тому правий представник родин Небесної сотні Роман Маселко, який сказав на прес–конференції щодо побиття Гольник: "Якщо протягом перших днів викривач не отримує підтримку та захист, то з прикладу він перетворюється на антиприклад". Тобто кожен наступний буде дуже обережно ставитися до того, щоб підривати корумповану систему із середини. Але скільки ми це будемо терпіти? Питання до всіх нас.