Головне завдання Путіна в Гамбурзі

Які можуть бути очікування від участі Путіна в саміті Великої двадцятки? Та ніяких. І ось чому.

У міжнародної дипломатії є кілька функцій. Наприклад, функція запобігання війні. Іноді вона перетворюється на розпалювання війни, так теж буває. Одним словом, спроби вирішення питань війни і миру, встановлення кордонів, вирішення життєво важливих міжнародних питань.

Нічого подібного в цьому випадку бути не може. Що стосується України, то існує мінський процес. І ніякими розмовами з Трампом за п'ять хвилин цей процес не зрушиш. Тим більше, позиції і Путін, і Трамп позначили – вони не сходяться. І не зійдуться протягом цього короткого саміту.

Те саме стосується зустрічі з Макроном і Меркель. Зрушень у військово-політичній сфері не варто чекати, оскільки позиції сторін позначені цілком ясно. І зближенню на нинішній момент вони не підлягають.

Читайте також: Меркель зробила заяву щодо своєї ролі у перемовинах Путіна та Трампа

Є також економічна функція – за допомогою політичних контактів пропихати економічні важливі рішення. Тільки що в Росії був голова Китаю, який саме це і здійснював. Хоч він і приїхав з важливим державним візитом, ніяких політичних угод або декларацій не було. Але китайці досить планомірно, хоч і не в дуже великому масштабі, роблять те, що їм потрібно: забезпечують собі сировинну базу, отримують доступ туди, куди їх раніше не пускали (купівля російських підприємств) і т. д. Держава за допомогою політичного лобіювання вирішує свої економічні проблеми.

У даному випадку ця функція теж не працює, тому що загальних економічних відносин у Росії з Америкою немає. Трамп веде грубу і небезпечну політику розконсервації нафтових свердловин, продає скраплений газ у Польщу. Всі ці дії прямо б'ють по Росії. Але робиться це не проти Росії, на яку Трампу плювати, так само, як йому плювати на країни Близького Сходу. Це робиться задля піднесення нафтової галузі в Америці. І тут домовлятися нема про що – предмету для розмови просто немає.

Ну а економічні відносини Росії з Францією і Німеччиною – це теж досить стабільна історія. З Німеччиною – традиційно великі торгові відносини, з Францією – не дуже великі. Але протягом півгодинної розмови нічого з цим не зробиш.

З питань безпеки та економіки Путіну нема про що говорити на саміті. Немає предмету для домовленості.

Залишається третя найважливіша функція міжнародної дипломатії, яка повинна бути успішно реалізована. Йдеться про представницьку функцію. Піар, самолюбство, демонстрація себе улюбленого – те, що обожнюють і Трамп, і Путін.

Думаю, що для чоловіка на ім'я Дональд Трамп і для чоловіка на ім'я Володимир Путін ось ця егофункція є найважливішою. Все решта – лише приводи для самомилування. Цілком можливо, що вони по-людськи один одного знайдуть і один одному сподобаються, що, втім, не означає, що вони зблизяться політично.

Даремно цю функцію вважають ганебною і низькою. Для більшості людей політика давно перетворилася на шоу, за яким усі спостерігають з величезною увагою. Шоуменську функцію політики Путін і Трамп успішно реалізують, а військових і економічних питань, думаю, навіть не торкнуться.

Такі піар-контакти чудові тим, що в них часто немає переможця і переможеного. Це той випадок, коли кожна сторона представляє переговори як свою перемогу. А спростувати це неможливо, тому що тут не існує ніяких об'єктивних критеріїв, хто кого переграв.

Автор: Леонід Радзіховський. Джерело: Новое время

Читайте також: Трампові смаколики – газ, ракети і заява про Росію-агресора