Іранський Базар-е Бозорг, зустріч Трампа з Путіним у Гельсінкі та майбутнє України

Українців зокрема цікавить питання: "Чи відбудеться "велика угода" між сторонами у формі розміну Сирії на Україну?". Вже прозвучало багато коментарів з цього приводу, і повторювати їх не має великого сенсу. Однак хотілося б розглянути як видається засадничий аспект, що уможливив би реалізацію згаданої формули.

Читайте також: Трамп може розбовкати Путіну секретну інформацію, – The Times

Ключем до запуску плану "Сирія в обмін на Україну" могла би стати зміна правлячого режиму в Ірані. Саме існуючий уряд в Тегерані з його геополітичним проектом "шиїтського півмісяцю" від Перської Затоки до Лівану в даний час є головною перешкодою для повноцінного впливу Росії на уряд Башара аль-Асада в Сирії.

З певним застереженням можливо описати поточний стан справ в Сирії, як поділ країни на зони впливу (залишкові території під контролем сил опозиції та ІДІЛ до уваги не беруться): можна побачити в чистому вигляді турецьку зону, американсько-курдську зону, а також територію російсько-іранського кондомініуму, де влада зосереджена в руках урядовців Асаду. Саме існування цього спільного російсько-іранського зовнішнього впливу над Асадом блокує будь-які таємні та відкриті "великі угоди" щодо Сирії.

Отже, Москві, аби в майбутньому отримати свою повноцінну зону впливу в Сирії та торгувати нею, необхідно досягти відмови Ірану від участі у сирійських справах. Тобто мова йде про зміну усією геополітичної стратегії країни, що існує ледь не від моменту постання режиму Ісламської республіки в 1979 році. Цього можливо досягти лише шляхом послаблення іранців настільки, аби вони не могли займатися зовнішньою політикою та були зосереджені виключно на внутрішніх справах.

Це може бути не лише скидання правлячого режиму в країні, як задача максимуму, а постійний тиск на нього шляхом провокування масових протестів під соціальними та економічними гаслами. Перша спроба дестабілізації Ірану саме за допомогою цього механізму була здійснена на межі 2017-2018 рр. Це були найбільш масові акції громадянської непокори з часів "Зеленої революції" 2009 року. Загинули 24 людини, а майже 5 тисяч осіб були заарештовані. Одна з вимог мітингувальників полягала в тому, аби Іран відмовився від участі в регіональних конфліктах на території Сирії, Іраку, Лівану та Ємену, оскільки великі військові витрати не дають можливості займатися соціальними програмами в середині країни, народ якої починає дедалі більше зубожіти.

Отже, подібні тези виглядають цілком вигідними, як для США, так і для Росії, а також інших гравців у Близько Східних справах. Проте уряд в Тегерані встояв і продовжив свою діяльність без особливої корекції зовнішньої політики.

Черговим випробовуванням для президента Хасана Рухані та аятоли Алі Хаменеї стала криза із протестами торговців Базар-е Бозорг (Великий базар) в червні-липні 2018 року. Протести на головному ринку столиці почалися через підвищення цін та через послаблення національної валюти – реалу.

Після введення санкцій з боку адміністрації Трампа після виходу з ядерної угоди в травні 2018 року місцева валюта стрімко девальвувала. Лише за місяць знецінення склало майже 10%. В країні почали говорити про кредитну кризу, оскільки центральний банк ввів обмеження на валютні операції. Уряд також ввів заборону на імпорт 1,4 мільйонів товарних позицій, зокрема предметів розкоші аби знизити відтік валюти з країни. Через це торговці з Великого Базару оголосили страйк, бо для більшості з них бізнес почав втрачати сенс. І це лише почато введення американських санкцій: з 4 серпня в дію вступлять обмеження, що зачіпають автомобільний сектор країни та торгівлю дорогоцінними металами, а з 4 листопада ембарго на імпорт іранської нафти.

Читайте також: Зустріч із Трампом для Путіна – це маневр для відвертання уваги, – CNN

З огляду на це іранська валюта втратить ще 60% своєї вартості, і країну може очікувати масштабна фінансово-економічна криза. Якщо повернутися до протесту бізнесменів на Базар-е Бозорг, то тривале припинення його роботи є безпрецедентним з часів антишахських протестів, що відбулися в 1978-1978 рр.

Базар-е Бозорг – найбільший в світі критий ринок, що є символом іранської економіки та індикатором усіх процесів в ній. Власне сам Тегеран починався саме на території, де зараз перебуває Великий Базар. В наші дні Базар-е Бозорг поєднує 40 пасажів загальною довжиною 10.6 кілометрів. Ринок ділиться на 20 частин, що мають різну спеціалізацію від торгівлі продуктами харчування, килимами та золотими виробами до будь-яких сучасних товарів, в яких мають потребу 15 мільйонів тегеранців. Від функціонування ринку на пряму чи опосердковано залежать 600.000 осіб. В межах його території діють 6 мечетей, 30 готелів, 20 банків, 6 бібліотек, 9 релігійних семінарій, 13 шкіл, 2 театри. Асоціації, що функціонують в межах ринку підтримують зв’язки з 31 провінціями країни, і найбільшими з них є азербайджанська та ісфаганська асоціації Тегерану. Ринок є фінансовою опорою клерікального режиму в країні, оскільки торговці виплачують низку релігійних податків на користь духівництва, як то "хомс" (1/5 виручки) чи "сахм-імам" – податок на утримання імамів. Від благодійності тегеранських базарників залежать 500 благодійних фондів.

Отже, руйнування зв'язків підтримки з боку іранських торговців може остаточно підірвати режим ісламської республіки та привести до її падіння. Саме через це зовнішнім силам вигідно розхитувати саме Базар-е Бозорг, і найбільші дивіденди з цього може отримати Москва, яка вирішить дуже багато свої питань, якщо в Ірані розпочнеться хаос.

В Москві дуже добре розуміють механіку дестабілізації. Тут варто привести кілька рядків з книги колишнього керівника радянської розвідки Леоніда Шебаршина "Рука Москви", який добре розбирався в іранській проблематиці. Зокрема він пише таке:

Іслам – офіційна ідеологія Ірану, торгівля – це той справжні ідол, якому тут поклоняються, торгівля тут є священною. Влада може образити купця, оштрафувати його та навіть побити батогами, але ні в кого не підніметься рука на базар в цілому. Подібне блюзнірство принесло би самі суворі наслідки. Закриття базару у знак протесту – це ознака політичної катастрофи, поразки влади. Не випадково, що таке відбувалося лише під час падіння шаха, і жодного разу після ісламської революції. В Ірані, які на Сході загалом, базар не лише територія, де товар обмінюють на гроші, а гроші на товар. Базар – поняття соціально-політичне, що на Заході консолідує такі групи, як дрібний, середній, великий торговий бізнес, ремісників, люмпенів та інтелігенцію. Великі магазини-супермаркети та дрібні крамниці, де ледь вміщується серед свого краму торговець, маклерські контори, та ятки вуличних рознощиків – це все пагони одного могутнього, давнього коріння, що підпитує сучасну іранську державність, чи то монархію, чи то ісламську республіку…

Виходить, що певною мірою, якщо "велика угода Сирія в обмін на Україну" і буде колись серйозно обговорюватися, то стане це лише після того, як росіяни будуть монопольними патронами режиму президента Асада. А це можливо лише після того, як іранці полишать сирійську землю, перш за все під тиском економічних проблем в середині країни. Так мало помітно, один із сценаріїв майбутнього України став пов’язаним з долями торговців на тегеранському Базар-е Бозорг. І навіть такий підхід є доволі спрощеним.

Автор: facebook Олександр Мішин

Читайте також: У Гельсінкі звернулися до Путіна щодо України перед його зустріччю з Трампом