Кому належить Керченська протока

Події минулих вихідних стали наймасштабнішим конфліктом у цьому регіоні з часу анексії Криму Росією у 2014 році. Проте суперечки про судноплавство, про приналежність вод і суходолу у тому регіоні не припиняються вже понад 20 років.

Головна причина – остаточно неврегульований статус Керченської протоки. Жодному із президентів України так і не вдалося домовитися із Росією про лінію державного кордону. А після анексії Криму перспективи такого врегулювання виглядають ще більш примарними.

Протока та економічні інтереси

Керченська протока і Керч-Єнікальський канал – штучно поглиблена ділянка протоки – є єдиним шляхом для проходження суден між Чорним і Азовським морями, а також із внутрішніх портів Волго-Донського басейну РФ у Чорне море.

До анексії Криму навігацію каналом здійснювало українське державне підприємство "Дельта-лоцман". За технічний стан каналу відповідав Керченський морський торговельний порт. Щорічно, до 2014 року, через Керченську протоку, сплачуючи спеціальні збори, проходило до 9000 суден, в т.ч. російських.

Читайте також: Як у Верховній Раді "гомосексуалізм" пропагують

Окрім того, в акваторії Азовського моря містилося понад 120 перспективних для розробки родовищ нафти і газу.

Керченська протока у сильні морози вкривається льодом. Фото 2008 року/ UKRINFORM

Після анексії Кримського півострова Керченський торговельний порт опинився під російським контролем.

Як розповідає журналіст Російської служби Бі-бі-сі Павло Аксьонов, у жовтні 2015 року з'явився наказ російського міністерства транспорту, який надав Керченському порту повноваження на контроль за проходженням суден через протоку. І тепер Москва наполягає, що Керченська протока – це територіальні води Росії, і саме тому російські прикордонники затримали українські кораблі 25 листопада.

З цим категорично не погоджується Київ. Не визнаючи анексії Криму, Україна наполягає на тому, що протока і далі є внутрішніми водами двох країн. Цей договір передбачав вільний прохід торговельних і військових суден двох країн через протоку та вільний доступ до портів Росії та України іноземних торговельних суден.

"Внутрішні води"

За усі роки після розпаду СРСР Київ та Москва не змогли домовитися про встановлення кордону в Азовському морі та Керченській протоці. У 2003 році Леонід Кучма та Володимир Путін підписали "Договір між Російською Федерацією і Україною про співпрацю у використанні Азовського моря і Керченської протоки". Парламенти двох країн ратифікували документ синхронно, у квітні 2004-го.

Цей договір передбачав вільний прохід торговельних і військових суден двох країн через протоку та вільний доступ до портів Росії та України іноземних торговельних суден.

Читайте також: Дипломатія чи лопати: як Україні реагувати на агресію Росії у Чорному та Азовському морях?

Для проходу через протоку некомерційних кораблів Україна і Росія мали надавати обопільну згоду. Декларувалося, що "Азовське море та Керченська протока історично є внутрішніми водами Російської Федерації і України", а "всі питання, що стосуються Азовського моря і Керченської протоки, повинні вирішуватися тільки мирними засобами спільно або за згодою Росії і України".

У травні 2004 року на переговорах у Москві вже йшлося про підготовку документів про поетапну делімітацію (визначення кордону) - спочатку Азовського моря, потім протоки.

Володимир Путін та Леонід Кучма, 24 грудня 2003 року/ UNIAN

Однак цього так і не сталося. Як пояснювали експерти, Росія не хотіла віддавати Україні контроль над Керч-Єнікальським каналом. Водночас Україна виходила з того, що розмежування має відбуватися виключно на основі лінії адміністративного кордону, який існував за часів Радянського Союзу. А відповідно до нього, канал перебуває в українській частині протоки.

Спроба створити "корпорацію"

У липні 2012 року президенти Віктор Янукович і Володимир Путін підписали заяву про те, що Україна і Росія готуватимуть договір, у якому остаточно врегулюють стосунки двох країн у питаннях, щодо яких понад 15 років двом країнам не вдавалося домовитися.

А саме: розмежування Азовського моря, Керченської протоки, використання суміжних територіальних вод, континентального шельфу і виключних економічних зон двох країн у Чорному морі.

Однак з'ясувалося, що це врегулювання передбачало створення спільної українсько-російської корпорації з управління Керч-Єнікальським каналом. Ці наміри спричинили протести опонентів Віктора Януковича в Україні. Вони заявляли, що такий договір був би величезною поступкою Росії і означав би добровільну відмову Києва від своєї власності.

В односторонньому порядку

Через понад чотири роки після анексії півострова Москва впевнена, що Керченська протока є частиною територіальних вод Росії. Україна ж наполягає на тому, що там діють міжнародні договори, і передусім договір, підписаний Україною та Росією у 2003 році, і Міжнародна конвенція ООН з морського права.

У статті 44 цієї Конвенції вказується: "Держави, що межують з протоками, не повинні перешкоджати транзитному проходу і мають відповідним чином сповіщати про будь-яку відому їм небезпеку для судноплавства в протоці або прольоту над протокою. Не допускається ніякого призупинення транзитного проходу".

Росія, затримавши українські кораблі, звинуватила їх в незаконному перебуванні у територіальних водах Росії. Україна не вважає їх російськими/ AFP

Говорити про врегулювання проблеми із кордоном після 2014 року не доводиться: навіть згода України на такі переговори означала б легітимізацію анексії Криму.

У той же час, після загострення ситуації на Азовському морі і у Керченській протоці влада України робить односторонні кроки. Зокрема, Рада нацбезпеки і оборони у вересні рекомендувала парламенту ухвалити закон про внутрішні води, територіальне море та прилеглу зону з визначенням координат серединної лінії в Азовському, Чорному морях та Керченській протоці.

Після ухвалення такого закону Київ має намір повідомити про це Росію та секретаріат ООН, і проситиме вважати ці координати лінією державного кордону між українськими і російськими внутрішніми водами.

Тобто, Київ домагається, аби розмежування морського простору відбулося на національному та міжнародному рівні, а Росія б ці рішення виконувала.

Однак закону ще немає, а Кремль неодноразово заявляв, що вважає і Крим, і прибережні води своїми.

Читайте також: Конфлікт в Азовському морі вигідний Росії, – Frankfurter Allgemeine Zeitung

Автор: Світлана Дорош
Джерело: ВВС