Сьогодні вранці у 2 чати почали приходити паралельно повідомлення: в одному, де навчаються ветерани обговорювали те, що один зі студентів наших курсів зараз влаштовується на роботу розробником в Польщі. Далі йщло жваве обговорення, що в інших знайомі, що займаються розробкою, теж вчать польську, щоб переїхати. В іншому чаті – інновація від Міністерства цифрової трансформації, за яким в Україну хочуть запросити 5000 іноземних спеціалістів для працевлаштування в українських компаніях.

Зверніть увагу: Українські IT-компанії можуть наймати іноземців за спрощеними правилами: чому це важливо

Так, скажете ви, мова ж не про студентів Junior (молодший працівник – Прим. ред.), які шукають кращих можливостей для своїх родин, а про Senior (старший працівник – Прим. ред.), які піднімуть українське IT! Направду, я не знаю на кого розрахована ця новина... Але враховуючи, що інновацію тиражують, як успішну ініціативу, ймовірно, на когось вона має справити позитивне враження. Тому нумо занурмось у зріз реальності:

– Одні з найпопулярніших тем на українських форумах присвячених ІТ-життю, стосуються переїзду в ЄС чи США. І якщо навіть початківці-розробники шукають можливості виїхати (що цілком закономірно), то першими звідси виїжджають саме українські Senior. Тому, як ця державна ініціатива допоможе українським розробникам? Чи вона спрямована перекрити втрату кадрів саме за допомогою іноземців?

– Українські розробники нічим не гірші за європейських колег, а часто показують кращі результати, про що свідчать дані різних змагань, хакатонів, конкурсів з розробки. Отже, навіщо Україні іноземні розробники, якщо потрібно міркувати як зберегти тут своїх?

– Українське IT, як і будь-яка інша галузь, яка розвивається не потребує регулювання з боку держави. Більша частина українського IT працює на аутсорсі (передача компанією частини її завдань або процесів стороннім виконавцям на умовах субпідряду – Прим. ред.). Навіщо, їхати з Канади чи США, щоб писати софт (сукупність програм системи обробки інформації і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм – Прим. ред.), для Канади і США за нижчу заробітну плату?

Якщо ж це стосується продуктових компаній – назвіть проєкти, які українські розробники не можуть писати без допомоги закордонних програмістів? В крайньому випадку у вузьких напрямках – можна залучити людей дистанційно, що вже роблять.

Просто уявіть собі топових іноземних розробників, які читаючи, що тепер можна отримати посвідку на постійне проживання, чи працевлаштуватись на таких же умовах як це роблять інші громадяни України, і буде можливість відкрити ФОП – кидають свою роботу в Кремнієвій долині і переїжджають в Україну. Можливо, це такий глибокий мистецький перфоманс від Кабміну?

А як щодо розробників з Індії, Пакистану, які славляться на фріланс-біржах своєю низькою ціною на розробку? Якщо мова про Senior-розробників – їм не має потреби їхати в Україну, адже зможуть працювати над проєктами в США чи ЄС і мати набагато кращі умови.

Що ми маємо в результаті?

Кабмін вигадує проблему, якої не має. Для чого? Щоб показати людям, які не вивчали проблему, що він підіймає рівень діджиталізації в Україні та робить нас ІТ-нацією? А через кілька років будуть писати у передвибочих звітах, що "у 2020 в Україну, завдяки Мінцифрі, переїхало 5 тисяч розробників" (без уточнення рівня цих розробників, локацій з яких вони переїхали та факту, яка реальна цифра скористалась квотами). І звісно без уточнення, скільки українських розробників за цей час, покинуть Україну.

До слова: Можливості для ветеранів бойових дій: як отримати грант на безкоштовне навчання в IT?