"Мистецтво" красти, або Плюси і мінуси ProZorro

Держчиновників зобов’язали звітувати про свою власність. А ми отримали можливість порівнювати їхні щорічні декларації й дивуватися, звідки беруться чималі статки. Маємо НАБУ, яке береться розслідувати топ-корупцію. Незабаром, можливо, матимемо Антикорупційний суд, який доводитиме розслідування НАБУ до логічного завершення й запроторюватиме хабарників за грати.

Маємо ми ще одне дуже цікаве набуття. Після Революції Гідності, коли державницька бюрократична машина була розгубленою і дозволяла себе змінювати, небайдужим активістам вдалося домогтися запровадження електронної системи держаних тендерів ProZorro, що має на меті викорінити корупцію під час державних закупівель.

Читайте також: Чиновник-корупціонер – національне надбання України

Про що йдеться. Уявіть, ви власник маленького бізнесу, у вашому маленькому офісі закінчився папір для принтера. Який подальший розвиток подій? Хтось з менеджерів обійде кілька найближчих канцелярських магазинчиків, в одному з них купить пачку паперу, звісно там, де дешевше. Принесе чек, а ви йому компенсуєте витрачені гроші. Жодних проблем, все прозоро й зрозуміло, жодних корупційних складових.

Як би все відбувалося, якщо маленький офіс уявити державною структурою? Його керівник вже не довірив би купівлю паперу першому-ліпшому офіс-менеджеру, пішов би купувати сам і точно НЕ до найдешевого магазину, ні! Він купив би його у фірми-посередника, що належить куму. Та й ціна на папір була б космічною. Але в цій схемі не було б жодного порушення закону – все задокументовано. Просто кум заробив, продавши звичайний папір втричі дорожче. Керівнику державного офісу було б байдуже, що через нього державні кошти використані неефективно.

Приклад з папером – лише один з мільйонів можливих варіантів марного витрачання бюджетних грошей. Але саме так відбувається в державних підприємствах, тому їх, до речі, варто приватизувати. Адже збиткове для казни державне підприємство, мало не миттєво стає надприбутковим, щойно переходить у приватну власність. Усе тому, що там припиняють красти на всіх можливих рівнях. Перестають, бо приватний власник не дозволяє робити такого.

Читайте також: Олігархи назавжди, або Хто і скільки заробив під час війни

До прикладу, маємо збиткову державну "Укрпошту" й прибуткову приватну "Нову Пошту" – чому між ними така різниця, хоча займаються вони, наче, одним і тим самим? Ви, напевно, вже зрозуміли. Отже, щоби викорінити корупцію в державних структурах був запроваджений тендер електронних закупівель. Тепер, якщо офісу потрібен умовний папір, він має розмістити заявку в ProZorro й очікувати, яку ціну пропонуватимуть продавці. Купувати, звичайно, в того, хто запросить найменше. Піти купити в кума за потрійною ціною – не прокатить.

Але була в ProZorro єдина слабка ланка, якою оперативно скористалися чиновники ласі до державних грошей. Купувати через електронну систему тендерів закон зобов’язує лише ті товари чи послуги, ціна яких починається від 200 тисяч гривень. (ФОН Тендери). Відтак, щоб обійти необхідність купувати дешево через ProZorro, наші чиновники й придумали подрібнювати свої замовлення – робити не одне на велику суму, а кілька.

Знову приклад з папером. Якби у фірми-посередника купувати папір по одному аркушу – вартість кожного з яких була би завищена втричі. Але знову ж таки – все було б законно. Якщо думаєте приклад із купівлею пачки паперу по аркушу – вигаданий мною – не поспішайте з висновками. Тернопольскі чиновники, які зажадали обдурити закон й обійти ProZorro, замовили ремонт півтора кілометра дороги ділянками по 40 метрів...

Читайте також: "Укрпошта" – безнадійна