Нацбольний бізнес: як найманці Путіна влаштували торгівлю трупами

Ці фейкові історії розганяли у 2014-му році російські пропагандисти, то ж, можете не сумніватися, якщо спитати, у кожного другого мешканця "ДНР" чи "ЛНР" "у сусіда карателі ложечкою вийняли око, він сам бачив". Насправді ж, жодних підтверджень подібної єресі, звісно, немає, але кого ж це хвилює, всі вірять.

Читайте також: Фінал Захара: чому ватажок терористів втік до РФ та навіщо була вся клоунада

Втім, якщо бути чесними, під час війни на Донбасі подібними речима приторговували. Звісно, не органами, бо трансплантація передбачає їх швидку доставку, якої забезпечити терористи не могли, а тілами власних загиблих. Започаткували таку традицію численні прихильники фашиста Едіка Лімонова, які називають себе нацболами. Воювали вони спочатку у бандформуваннях козаків під керівництвом Гіркіна-Стрєлкова, а потім розбрілися по Донбасу по різних загонах окупаційно-терористичних військ. Більшість з таких найманців Путіна осіли у "ЛНР", де разом із очманілими під православ’я головного мозку та своєї безкарності ледве не створили "республіку" у "республіці". Як і інші "новороси", вони займалися викраденнями, віджиманнями, вбивствами, ґвалтуваннями та іншими справами, що притаманні російським "ополченцям".

Цікаво, що принаймні певна кількість окупантів приїхала до України цілком законно – ще до початку окупації Криму під виглядом журналістів. Коли Лімонов кинув клич своїм головорізам їхати до України, їм швидкоруч зробили посвідчення та відправили їх до півострова. Яскравим прикладом цього є Ростислав Журавльов, який прибув до Криму як кореспондент ресурсу Ura.ru з Єкатеринбурга. Вже на місці він отримав форму зі зброєю та почав не тільки писати пропагандистські репортажи, але й приймати участь у захваті українських військових частин, Верховної Ради Криму, тощо. Керував цими "зеленими чоловічками" – зведеними загонами з добровольців та спецпризначенців все той самий Гіркін.

Після окупації Криму нацболи, козаки, "Мотороли" та інша шушваль приїхала розкачувати інші регіони України. Засвітилися у Харкові, Одесі, аж поки не осіли на Донбасі.

Коли ж міста Донецької та Луганської областей опинилися під контролем росіян, там і почався справжній хаос із тотальним тероризуванням місцевого населення. Втім, як виявилося, збагатитися можна не лише за рахунок отримання викупу викрадених мирних жителів. Тіла загиблих "побратимів" російське командування воліло "забувати" десь у полях або у шахтах Донбасу. Родичі двохсотих окупантів за певну плату взагалі вважали за краще мовчати та відмовлялися від своїх синів та чоловіків.

Однак були й такі, хто хотів хоча б поховати померлого по-людськи. На таких й заробляли шалені гроші. У Ростові у 2014-му стався розквіт компаній, що надавали ритуальні послуги. Деякі з них діяли у зв’язці із терористами, які виконували свою частку угоди, переправляючи тіла загиблих до території РФ. Вартість таких послуг коштувала від 100 до 500 тисяч рублів у залежності від статків родини, яка хоче викупити свого рідного. Що цікаво, як справжні віряни, нацболи та козаки торгували не тільки тілами кадирівців та кадрових військових, але й своїми ж поплічниками. Для них були передбачені "знижки" – максимальна вартість переміщення загиблого – 300 тисяч російських рублів.

То ж, коли громадський активіст з Росії Олена Васильєва розповідає історію загибелі та поховання нацбола Євгена Павленка, труп якого жінка викупила за таку баснословну суму, треба розуміти, що подібних історій було чимало, тільки про них у РФ не особливо хочуть розповідати, бо їх всіх там немає.

Читайте також: Тимошенко, "Страна" та Кремль: як росіяни готуються до виборів президента України