Тільки це була вже не нацистська, а радянська окупація.

Нагадування балтійських президентів змушує подивитися на підсумки Другої світової війни куди більш реалістично, ніж так, як це роблять в Москві і з чим готовий погодитися багато хто на Заході і у пострадянських країнах.

Зверніть увагу! Головні міфи та правда про Другу світову війну

По-перше, доводиться згадати, що до 22 червня 1941 року радянський режим був союзником нацизму і у згоді з Гітлером окупував і анексував як частини окремих країн Європи, так і цілі держави. І це при тому, що у анексії країн Балтії не було ніякої стратегічної необхідності, адже на момент окупації на їхній території вже перебували радянські війська і військові бази. До того ж сам вступ СРСР у війну на боці демократичного світу був вимушеним і стався через "віроломний", як любила підкреслювати радянська пропаганда, напад Гітлера на СРСР. Тобто Гітлер підірвав віру Сталіна у свою миролюбність! Який ідіот цей кривавий генералісимус!

По-друге, доводиться визнати, що і після перемоги велика частина Європи свободи не отримала, а балтійські країни таки просто залишилися частиною країни-окупанта. При цьому окупація Сталіна мало в чому відрізнялася від окупації Гітлера – від репресій проти корінного населення і політичних опонентів і до масового переселення "колоністів", які повинні були змінити демографічний баланс в окупованих країнах. До речі, сьогодні ті ж методи в Криму застосовує гідний спадкоємець нацизму і більшовизму – клептократичний режим Путіна.

По-третє, доводиться згадати, що сам факт окупації і анексії був офіційно визнаний не тільки у самих балтійських країнах, але і вищим керівництвом Радянського Союзу. Саме Державна Рада СРСР визнала відновлення незалежності Латвії, Литви та Естонії. При цьому постанову цього органу було схвалено як президентом СРСР, так і президентом Російської Федерації – республіки, яка підтримала відновлення незалежності балтійських країн ще до рішення керівництва Радянського Союзу.

Читайте також: Колонія "побєдобєсія", або Чому Білорусь влаштовує парад?

Таким чином, Путін і його оточення не просто намагаються нахабно переписати історію Другої світової, а й відмовляються від політичних рішень власної держави. Що, знову-таки, відбувається аж ніяк не вперше. Але це не означає, що Путіну і його співвітчизникам не потрібно нагадувати про правду, про те, що відбувалося насправді.

І тим більше варто це робити у день річниці перемоги у Другій світовій війні. Президенти балтійських країн вибрали правильну дату.