Навіть дуже груба прикидка показує, що інвестиція в свій мандат через мажоритарку – тотально незаконне діяння, але дуже вигідно з точки зору грошей. Слідкуйте за цифрами. Середня вартість одного продуктового набору на виборах з крупами, олією, консервами та цукром – від сили 10 євро.
Щоб перемогти в окрузі, треба підкупити 30-40 тисяч виборців, тобто це десь третина з тих, хто пройде проголосувати. Плюс ще потрібні гроші на візуальну агітацію та доплати членам виборчих комісій та агітаторам. Тому, маючи стартову інвестицію в півмільйона євро, за три місяці виборчої кампанії можна отримати доступ до дерибану мільярдів євро бюджетних коштів.
Звичайно, тому парламент з мажоритарною складовою став пристанищем для пройдисвітів та корупціонерів, які здатні розміняти людський голос на грошовий потік у власну кишеню.
І такий депутат згодом стає легкою здобиччю президента, який має три варіанти – або залучити продажного нардепа в корупційні схеми, або задобрити його субвенціями в округ, де гроші бюджету будуть засвоювати фірми самого депутата, взяти його на гачок кримінального розслідування.
І без зміни закону про вибори, без знищення мажоритарки новий парламент буде відрізнятися від старого тільки в гірший бік. Бо виросла ціна питання депутатської недоторканості. Тепер існує НАБУ, з яким неможливо домовитися.
Читайте также: Мікс пропаганди та маніпуляцій: чому Порошенко обрав тактику Путіна
І тому корупціонери з ще більшим завзяттям будуть вкладатися в депутатський мандат, який гарантує недоторканість. Окрім антикорупційного суду, акція 17 жовтня під Верховною Радою покликана змінити правила гри в двох питаннях: закону про вибори та депутатської недоторканості. Якщо ми хочемо мати чесних депутатів, то повинні перекрити як канал доступу корупціонерів до законодавчого органу, так і прибрати мотивацію для них – тобто позбавити депутатів імунітету.
Але навіть цього недостатньо, щоб побороти корупцію. Бо все одно в парламент потрапляють депутати з конфліктом інтересів. Тобто, коли депутат має бізнес і працює у владі за напрямком регулювання сфери суспільних інтересів, якої стосується його фірма.
Що таке конфлікт інтересів, дуже добре видно на прикладі депутатів-братів Дубневичів, обраних у Львівській області. Вони мають родинний бізнес, пов’язаний з виробництвом скріплень для колій Укрзалізниці. І водночас один з братів є головою транспортного комітету Верховної Ради, у сфері відання якого є залізниця.
Були непоодинокі випадки, коли Дубневич змушував керівництво Міністерства інфраструктури враховувати його приватні інтереси в обмін на просування законів, внесених урядом. Ще один сумнівний бізнес братів Дубневичів, який досліджується НАБУ, стосується виробництва електроенергії з газу, який призначався для населення його виборчого округу.
Окрім Дубневича, конфлікт інтересів є у голови комітету Ради з питань охорони здоров'я Ольги Богомолець, яка має родинний бізнес – приватну клініку – і водночас на рівні парламенту регулює цю сферу. Тому не дивно, що багатостраждальна медична реформа, яка має змістити фокус уваги з лікарень на пацієнтів, так системно блокується комітетом Богомолець.
Читайте также: Євробонди замість траншу МВФ: чиї кишені час вивертати
Експерти Лабораторії законодавчих ініціатив дослідили, що явний конфлікт інтересів присутній у 38 депутатів, хоча я переконаний – таких набагато більше. Рекордсменами з наявності приватних інтересів, пов‘язаних з діяльністю комітету, є члени аграрного комітету (20 депутатів).
Скажу більше – коли у фракції блоку Порошенка після обрання чинного парламенту був розподіл за комітетами, найбільше депутатів подалося саме до аграрного – і десять осіб навіть зажадали його очолити.
Наприклад, так само неприпустимо, коли до банківського комітету входять депутати, які мають інтерес у банках, – такі як Леонід Клімов або Руслан Демчак. Щоб боротися з конфліктом інтересів, у цивілізованих країнах діє Етичний кодекс депутатів.
Набагато ефективніше просто не допускати до посад обранців, які мають бізнес, ніж потім витрачати мільйони гривень та роки на розслідування їх кримінальних діянь. Але ухвалення Етичного кодексу, який є вимогою європейської місії з реформи Верховної Ради на чолі з Петом Коксом, відклали на тривалий час.
Втім, навіть нинішній Регламент дозволяє карати за конфлікт інтересів. От тільки це питання віднесено до відання комітету з питань Регламенту. Тут за три роки так і не призначили повноцінного керівника.
Функції голови виконує такий собі Павло Пинзеник, який прославився на весь світ відвертим намаганням порятувати від кримінального розслідування Миколу Мартиненка, свого колишнього начальника. За три роки жодного конфлікту інтересів цей комітет не виявив. Результат - нуль.
Якщо парламент не вирішить конфлікт інтересів, він і далі буде найбільшим бізнес-клубом Європи. Нові правила мають очистити політику. Змінимо життя разом на краще.