Так, навіть будь-яка м'яка і щонайменша образа якоїсь публічної особистості, що явним чином сприяє ворожій російській пропаганді, одразу возводиться в ранг страшних політичних репресій. А закриття чи блокування під час війни ворожих інтернет-ресурсів і соціальних мереж, котрі є ще значно більш небезпечними за будь-які ворожі медіа, адже окрім інформаційного дають можливість ще й технічного вторгнення, одразу називають побудовою тоталітарної держави.
Читайте також: Затримання українського бійця італійцями – доказ вірності Італії Путіну
Нашим співвітчизникам, що вже сьогодні впевнено зібрались будувати для нас тут Євросоюз, важко зрозуміти, що війна, а разом з нею збереження і розбудова державності не можуть одночасно співіснувати із ідеальною демократією в їх розумінні. Що без держави Євросоюз і демократію просто ніде буде будувати. А для збереження держави тут і зараз, на перших етапах її розвитку та існування потрібна швидкість прийняття рішень, чітка ієрархія і жорстка фільтрація. Фільтрація усього ворожого. Того, що безумовно працює зараз на наше знищення. Усього того, що було створене вже для того, щоб знищити нас.
Абсолютна, наближена до ідеалу свобода, це, мабуть, все ж таки дуже добре в якомусь там ідеальному світі. Але це надзвичайна розкіш, що постає винагородою за боротьбу. Чим більше свобода, тим більшим доведеться жертвувати на шляху до неї. Це розкіш і нагорода. Привілей, право на який спочатку слід вибороти, довівши хоча б своє право на існування. І поки що ми не можемо собі такого дозволити.
Свобода від утисків ніколи й нікому не падала з неба. Свобода – це те, що повинно виборюватись. Те, що завойовуюється. Те, що потрібно заслужити.
І поки що ми з вами у цій державі, котра зараз буквально змагається за своє виживання, ні на яку свободу ну аж ніяк не заслуговуємо. А менше за усіх інших на неї заслуговують ті наші прогресивні і демократичні співвітчизники, які вимагають усього вже тут і одразу.
Читайте також: Статус УБД у нас часто отримують мародери і тиловики, які тероризують людей на блокпостах