Українські олігархи: кого контролюють у Раді і якими телеканалами володіють

В частині бізнесу та економіки тут ще можна вивести якісь критерії приналежності бізнесменів до цієї закритої касти – наприклад, вирахувати, які підприємства кому належать і які схеми і ким використовуються. Так само можна бачити вплив власника на належні йому мас-медіа – в українських реаліях олігархи часто впливають на редакційну політику чи навіть визначають її. А от у питаннях їх участі і впливу на політику все набагато складніше.

Читайте також: Коломойський: в Україні є два аферисти, які розповідали мені, як спілкуватися з Зеленським

Проте саме влада і можливість впливу на державну політику є важливою складовою діяльності олігархів. Завдяки владі олігархи примножують статки, розширюють монополії, захоплюють цілі сектори національної економіки, узаконюють схеми і змушують всіх навколо платити космічні гроші за послуги, які насправді коштують в рази менше.

Розібратись, хто з олігархів кого з політиків контролює – складно. Цю інформацію ховають і бережуть, як зіницю ока. На поверхні, як правило, – чутки або висновки, зроблені за дуже опосередкованими ознаками, наприклад, після появи тих чи інших політиків на телеканалах певних олігархів.

Ми поспілкувались з Володимиром Фесенком – політологом і головою правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента". Розбиратися в тому, хто чиї інтереси в українській політиці представляє – його головна робота. Підсумувавши сказане політологом, ми спробували визначити, інтереси яких олігархів представляють окремі політичні сили.

Дмитро Фірташ і Сергій Льовочкін

Це тандем олігархів, які контролюють значну частину депутатів з "Опозиційного блоку". Історії їх стосунків вже багато років. Вона тягнеться ще з початку нульових. Тільки тоді з ними був ще третій – Юрій Бойко.

Читайте також: Як олігархи грабують Україну: топ корупційних схем

Дмитро Фірташ керував бізнесом, Юрій Бойко був представником цього тріо у виконавчій владі, а Сергій Льовочкін – представляв їх інтереси в Адміністрації Президента. Зірковим часом тріо став 2006 рік. Тоді, прикриваючись наміром створити ринок природнього газу, вони заснували "РосУкрЕнерго" – компанію-посередника, через яку проходив увесь газ з Росії в Україну.

Дмитро Фірташ

Трійка перепродавала газ і отримувала чималу маржу. Схема працювала навіть попри те, що на той час вони були в жорсткій опозиції до влади – представляли "Партію регіонів". Після приходу до влади Віктора Януковича їх влада, а відповідно і прибутки стрімко зросли. Саме за останні 15 років вони купили численні облгази, ряд заводів хімдобрив, телеканал "Інтер", які і зараз залишаються їх основними активами. Щоправда нині один з них – Дмитро Фірташ – сидить під арештом у Відні. І вплив перейшов до Сергія Льовочкіна.

Сергій Льовочкін

Одним з проектів Льовочкіна тривалий час був Олег Ляшко, епатажний політик, в якого вкладали гроші і медійний ресурс. Та згодом він набрав політичної ваги і пішов у вільне плавання.

Петро Порошенко

Він є однією з найвпливовіших фігур в Україні. Його основний актив – кондитерська фабрика ROSHEN – є прибутковим сам по собі, але скидати Петра Порошенка з рахунку олігархів тільки тому, що його бізнес – начебто прозорий і чистий – не можна.

Петро Порошенко

Крім того, що останніх 5 років він сам провів у президентському кріслі, він має, умовно кажучи, контрольний пакет в парламентській фракції "Блок Петра Порошенка". Разом з належними йому напряму і опосередковано контрольованими ЗМІ це робить його одним з найвпливовіших людей в країні.

Більш того, навколо нього вже формується нове коло і покоління олігархів, наприклад, заступник голови фракції БПП і бізнес-партнер Порошенка Ігор Кононенко, який нібито контролює, зокрема, "Прямий канал".

Рінат Ахметов

Історія походження капіталу "господаря Донбасу" оповита легендами. На початку 2000-х років він був одним з тих, хто поставив на кандидата в президенти Віктора Януковича. Поставив і в 2004 році, але програв. Після цього протягом майже рік він був змушений переховуватись за кордоном.

Напевно, саме це дало Рінату Ахметову розуміння того, що мало просто бути депутатом, мало просто поставити на одного кандидата все. Треба домовлятись. Протягом 2005-2010 років він домовлявся, збільшував свій капітал і разом з тим вплив у "Партії регіонів".

Рінат Ахметов

Про Ріната Ахметова казали: краще мати найбільшу фракцію в парламенті, ніж 300 адвокатів. Після Революції Гідності і втрати контролю над Донбасом Ахметов втратив частину активів. Проте зберіг депутатів в парламенті. Зараз він контролює частину нардепів в "Опозиційному блоці".

Судячи з частоти появи на телеканалі Ахметова – ТРК "Україна" – лідера "радикалів" Олега Ляшка, ця політична сила теж працює на інтереси олігарха. Арсен Аваков і Арсеній Яценюк, хоч зберігають образ незалежних політиків, теж мають приязні стосунки з олігархом з Донбасу.

Читайте також: Як олігархи грабують Україну: топ корупційних схем

Таким чином, розкладаючи яйця у різні корзини, Ахметов зберігає найбільші статки в Україні, майже повний монопольний контроль над енергетикою – ледь не усі теплові електростанції знаходяться в його власності, вугільні шахти, які забезпечують ці ТЕС пальним, металургійну галузь, 40% електророзподільних мереж, вплив у парламенті і один з найрейтинговіших телеканалів. Важко переоцінити його вплив.

Ігор Коломойський

На відміну від Ахметова, Ігор Коломойський ніколи не мав великого власного представництва у владі. Кажуть, що він купував рішення щодо конкретних питань. Разом з тим Коломойський просуває свої інтереси через власний медіахолдинг.

Ігор Коломойський

Своїх депутатів в Раді Коломойський має, але переважно співпрацює з різними фракціями. Подібна співпраця вже мала місце з Радикальною партією і "Батьківщиною".

Віктор Пінчук

Людина зі схожою тактикою до Ігоря Коломойського. Основні капітали Віктор Пінчук здобув, коли його тесть Леонід Кучма був Президентом України. Проте вже після Помаранчевої революції на політичній арені перестає грати серйозну роль. Разом з тим, маючи серйозний бізнес з виробництва труб та один з найбільших медіахолдингів, він завжди прагне домовитись.

Леонід Кучма і Віктор Пінчук

Він має своїх представників у різних фракціях і державних органах. І може отримати дружбу всіх необхідних йому людей – в обмін на підтримку тих чи інших політиків в ефірах своїх каналів, а також свої міжнародні зв’язки (його щорічну Ялтинську конференцію YES у Києві відвідують впливові західні політики і топові українські).

Віктор Медведчук

Людина, яка надовго зникла з політичного горизонту після Помаранчевої революції, сьогодні має вплив і власну політичну силу. Саме в неї перейшов Юрій Бойко та Вадим Рабінович напередодні останніх виборів президента – це "Опозиційна платформа – За життя". Саме ця група володіє двома новинними телеканалами – NewsOne і "112".

Віктор Медведчук

Також він контролює експорт нафтопродуктів, зрідженого газу і дизпалива – це все сфера його контролю в економіці. Вже зараз можна говорити про те, що "Опозиційна платформа – За життя" потрапить у Раду після виборів і матимуть свою фракцію.

Ряд нових гравців, які мають риси олігархів

Віталій Хомутиннік, співголова групи "Відродження", як і багато інших політичних сил вона існує як акціонерне товариство. Час від часу вони вступають в союзи з різними іншими фінансово-промисловими і політичними групами. Проте крім впливу у парламенті і величезних активів, донедавна вони мали вплив і на державні виконавчі органи, зокрема на податкову.

Віталій Хомутиннік

Сміливо можна назвати регіональними олігархами Олександра Ярославського, Костянтина Жеваго та братів Віктора, Івана та Павла Балог. За розміром активів, впливом на сектори економіки і можливістю купувати ефірний час та політиків і депутатів їх теж не можна списувати з рахунків. Кожен з них має власний вплив.

Читайте також: Від Авакова і Ахметова до радника Порошенка: корупційна схема "зеленого" енергобізнесу

І перш за все за рахунок таких політичних проектів, як Віктор Ющенко. Він не представляв інтереси ніякого конкретного олігарха. Тоді, у 2004 році, навколо президента Ющенка об’єднались групи другого ешелону. Серед них тоді був і Петро Порошенко. Об’єднавши свої ресурси, вони змогли впливати на ситуацію.

Зараз такими політиками можна назвати Арсенія Яценюка і Олега Ляшка. Останній – сьогодні з Рінатом Ахметовим, раніше був з Ігорем Коломойським, а до того – з Сергієм Льовочкіним і, можливо, в майбутньому ми його побачимо в інших союзах. Арсен Аваков – ще один приклад. Він має дуже велику вагу, по-перше, через те, що контролює МВС і деякі радикальні організації. Разом з тим він має давні партнерські стосунки з Ахметовим і Коломойським.

Олігархи контролюють депутатів у Верховній Раді

Також Юлія Тимошенко – її саму можна було назвати олігархом. Спільно з Павлом Лазаренком вона здобула свої перші статки, політичну вагу і перший тюремний термін. Потім ситуативно співпрацювала з різними олігархами, наприклад, з Ігорем Коломойським. А до прикладу з Дмитром Фірташем у час "РосУкрЕнерго" – вела війну. Останній її союз був з Льовочкіним, коли вони намагались організувати перевибори в Верховній Раді.

Контролюючи парламент, фінансові групи можуть приймати закони під свої потреби та створювати монополії і закриті сектори економіки. Окрему роль грають виконавчі органи влади: від того, хто керує міністерствами, службами, департаментами – багато чого залежить.

Читайте також: Про Зеленського, війну на Донбасі та "Приватбанк": ексклюзивне інтерв'ю з Коломойським

Зараз нечасто призначають керівниками цих органів прямих ставлеників олігархів. Але часто їх представників ставлять заступниками або домовляються під кожне конкретне питання. Тож разом з тим, що олігархи мають політичні групи "у власності", вони вже давно навчились домовлятись і використовувати різні політичні інструменти у своїх цілях.

Відео: інтерв'ю з Володимиром Фесенком