Смоленська трагедія: що заважає поставити крапку о розслідування катастрофи Ту-154М

Що таке "Смоленська трагедія"

10 квітня 2010 року о 9:54 за Києвом під Смоленськом неподалік військового аеродрому "Смоленськ-Сєвєрний" впав польський літак Ту-154М №101 (рейс PLF101) з делегацією перших осіб Польщі. Делегація прямувала до Катині – місця страти 21 857 польських військовополонених, що були знищені за наказом Москви у 1940 році.

До теми Смоленська катастрофа: експерти з Британії виявили тротил на уламках літака Качинського

На борту були президент Польщі Лех Качинський і його дружина Марія, голова Національного банку Славомир Скшипек, начальник генерального штабу Війська польського Франтішек Гонгора, командувач повітряними силами Анджей Бласік, голова Бюро національної безпеки Александр Щигло, голова адміністрації президента Владислав Стасяк, віцеспікер Сейму Єжи Шмайдзінський, заступник міністра закордонних справ Анджей Кремер, президент республіки у екзилі Ришард Кочаровський, керівник Інституту Національної пам'яті Януш Куртика і низка інших високопосадовців.

10 квітня 2010 року – чорний день в історії Польщі:

Всі 88 пасажирів та 8 членів екіпажу літака російського виробництва загинули.

Смоленська трагедія стала шоком для всього світу – у Польщі було оголошено 7-денну національну жалобу. Свої співчуття польському народові висловили чимало держав світу. Серед них було й Росія, але багатьом слова тодішнього президента цієї країни Медведєва не здались щирими. Одразу виникло чимало питань щодо катастрофи та розбіжностей у фактах.

"Російське" розслідування Смоленської трагедії

На всі питання, що виникли у політиків і журналістів, мав дати відповідь так званий Міждержавний авіаційний комітет (МАК). Це доволі поважна та авторитетна організація, що координувала роботу цивільної авіації країн колишнього СРСР та опікувалася питаннями, пов'язаними з використанням повітряного простору цих країн. Офіс МАК розташований у Москві, а сама організація перебуває під значним впливом російської влади.

Президентський літак Ту-154М / Фото Тобіаса Майєра, AIRLINERS.net

Польська сторона створила власну урядову комісію, але доступу до значної частини матеріалів і доказів не мала. Де-факто, розслідуванням Смоленської трагедії займалась "Росавіація", яка вказувала МАК, що і як робити, а також – що говорити.

Розслідування пройшло швидко – МАК провів експертизу чорних ящиків та інших доказів та вже у 12 січня 2011 року пафосно заявив про "остаточні висновки". Вони підтвердили початкову версію російської сторони – "літак Ту-154М впав через помилку польського екіпажу".

Начебто, у складних погодних умовах екіпаж Ту-154М відмовився від пропозиції піти на запасний аеродром в Мінськ чи Вітебськ (останній у той день не працював). Висновки МАК вказували на те, що пілоти урядового літака не мали належної кваліфікації й не спромоглися посадити літак в умовах туману. Через це він пролетів повз злітну смугу та пошкодив крило о березу на висоті 4 метрів. Це зіткнення стало фатальним.

Читайте також Смоленська авіакатастрофа: опублікували переговори диспетчерів в останні миті польоту

Також у ході розслідування з'ясувалося, що пілоти літака перебували під моральним тиском. У кабіні під час приземлення перебували сторонні особи: керівник служби протоколу Казан і командувач ВПС Бласик, останній був у стані легкого сп'яніння. Вони вимагали приземлення саме у Смоленську, адже в іншому разі зазнала б змін вся програма візиту – Качинський не встигав на офіційну церемонію вшанування жертв НКВС у Катині.

Польська сторона у доповіді за підсумками власного розслідування під керівництвом Єжі Міллера 29 липня 2011 році в цілому погодилась з висновками МАК. Так званий "Комітет Міллера" заявив про махінації російських контролерів руху аеродрому "Смоленськ-Сєвєрний", які надали екіпажу літака неправдиві відомості, але помилку власних пілотів визнав вирішальною.

При цьому сторони не дійшли згоди у питанні приналежності літака як військового або цивільного об'єкту. Річ у тім, що остаточне рішення про посадку цивільного літака має приймати його капітан, а військового – аеродром. Літак дійсно був військовим і ним керували військові пілоти, але у мирний час польоти навіть військових літаків над чужою територією вважаються цивільними.

Критика офіційної версії

Попри наполегливе бажання російської сторони поставити крапку у цьому питанні та звалити вину на людський фактор, у Польщі до цієї пропозиції поставились скептично та з висновками МАК погодились лише формально.

Ярослав Качинський – брат-близнюк загиблого президента Польщі – заявив, що не визнає результатів розслідування та вважає їх бездоказовими. Його підтримали чимало інших високопосадовців.

Одразу після катастрофи почали з'являтися різні версії. Зокрема, про теракт, який нібито влаштували російські спецслужби. За 3 місяці до катастрофи літак президента перебував на капітальному ремонті в Росії, тож російські спецслужби мали теоретичну можливість закласти вибухівку.

Чутки ширились завдяки гучним заявам польських політиків, які розповідали про нібито виявлені сліди тротилу та різницю у часі між реальним часом катастрофи та тим, що подавався у офіційній версії, а також через небажання російської сторони "виносити сор з ізби".

Попри це офіційна версія авторства МАК і "Комітету Міллера" тривалий час вважалася достовірною, оскільки авторитет Міждержавного авіаційного комітету під сумнів не наважувались ставити й факти, які суперечили офіційним висновкам, зараховували до теорій змов.

Росія вбиває власну репутацію

Ситуація змінилась за кілька років. Влітку 2014 року російські військові за допомогою ЗРК "Бук" збили цивільний літак МН17 в українському небі на Донеччині. У 2015 році були оприлюднені підсумки технічного розслідування причин катастрофи міжнародною групою експертів (JIT) під егідою Ради з безпеки Королівства Нідерланди (DSB), якій це право делегувала Україна.

Читайте також У Росії заявили, що ніколи не видадуть Польщі диспетчерів, пов’язаних зі Смоленською катастрофою

Авторитетні експерти заявили про те, що літак було збито ракетою класу "земля – повітря" ЗРК "Бук" 53-ї зенітно-ракетної бригади РФ з території, яку тоді контролювали російські війська та їх проксі. Розслідування JIT та DSB переконливо спростувало чисельні версії російської сторони, перетворило на посміховисько експертів з російського державного концерну "Алмаз-Антей", який до того, як стати інструментом пропаганди, вважався авторитетним, та відкрило шлях для кримінального процесу та покарання винних.

Брехня Росії про МН17 зіграла з нею злий жарт:

Російська сторона результатів розслідування не визнала та розпочала активну кампанію з дискредитації авторитетних експертів та їх роботи. Для цього були залучені всі сили, включно з "Росавіацією" та МАКом. Таким чином, Росія створила прецедент, за який ухопились поляки. У Польщі побачили, що ці до того часу поважні організації є заангажованими та виступають знаряддями політичної боротьби та чорного піару.

Актуально Смоленська катастрофа: у Росії відзначилися ганебною забороною

Після цього у Польщі остаточно переконалися у нещирості Москви. Як Радянський Союз не хотів брати на себе вину за розстріли поляків у Катині, так і Росія намагалася уникнути відповідальності за Смоленську трагедію 2010 року.

У 2015 році у Польщі пройшли вибори та до влади прийшли праві консерватори з партії "Право і Справедливість" (PiS) на чолі з братом загиблого президента Леха Качинського – Ярославом. За його ініціативи новий уряд скасував рапорт попередників щодо катастрофи та взимку 2016 року відновив розслідування.

Нове розслідування Смоленської трагедії

Куратором нового розслідування став новий міністр оборони Польщі Антоній Мацеревич. Він неодноразово з високих трибун звинувачував Росію у теракті й навіть заявляв, що Смоленська трагедія сталася з відома тодішнього прем'єра Польщі Дональда Туска.

Польща вважає причиною катастрофи вибухи:

У ході розслідування була проведена повторна ексгумація усіх жертв авіакатастрофи, знову досліджено записи чорних скриньок і решток літака з метою виявлення слідів вибухівки.

Читайте також Нові факти Смоленської трагедії: комісія знайшла залишки вибухівки

Попри усю скандальність та навіть комічність персони Мацеревича (він зарекомендував себе як правий популіст) не можна ігнорувати те, що виявило нове розслідування. Зокрема, з'ясувалося, що польська сторона не проводила власного розтину тіл жертв й повірила на слово росіянам, ба більше – намагалася якомога швидше закрити справу. Через це висновки й "Комітету Міллера" були скасовані.

Слухайте, ну ми втомилися від подібного блефу. Просто втомилися. Нісенітниця якась. Не було там ніяких вибухів. Це вивчено експертами з польської сторони і з російської... Ми переживали (з приводу цієї трагедії) разом з вами. Ні, потрібно накручувати на голому місці,
– Путін відповідає на запитання польського журналіста про причини Смоленської катастрофи у грудні 2017 року.

У 2017 році польські прокурори прямо звинуватили російських диспетчерів у катастрофі й вказали, що росіяни свідомо спровокували її.

16 квітня 2018 року Польща офіційно поклала вину за катастрофу не на виконавців, а безпосередньо на Росію. Тоді ж Мацеревич озвучив висновки експертів і заявив, що причиною катастрофи стали 2 вибухи на борту літака президента. Ці дані були підтверджені наступного року у результаті експертизи, що її здійснила Лабораторія судово-вибухових речовин при Міноборони Великої Британії.

У 2020 році парламентська комісія Сейму знову заявила, що на борту сталися 2 вибухи, — в районі лівого крила та у центральному відсіку літака. На уламках Ту-154М були виявлені сліди вибухівки – тротилу, гексогену та пентріту. Факт вибухів підтверджується, з одного боку, характером пошкодження літака і розкидом його осколків, а з іншого, травмами загиблих. Парламентарі також звинуватили Росію у спробі приховати справжні причини катастрофи.

Як проходить розслідування трагедії у Польщі:

Тоді ж польське правосуддя заявило про намір заарештувати диспетчерів – громадян РФ Павла П., Віктора Р. і Миколу К., але ці спроби були заблоковані росіянами. Так само за кілька років до того Слідчий комітет РФ відмовився притягти до відповідальності російського генерала Бенедіктова, який начебто віддав наказ-рекомендацію завести Ту-154М на приземлення (нині Бенедіктов є очільником військово-транспортної авіації ВПС РФ). Так само не були притягнуті відповідальні за безпеку польоту у повітряному просторі Росії і його безпеку під час приземлення на аеродромі.

Наразі розслідування триває й Мацеревич обіцяє в квітні 2021 року оприлюднити нові факти та докази вини Росії.

Презумпція вини Росії

І хоча до нового польського розслідування наразі є чимало питань, відмова Росії від співпраці зі слідством і вороже ставлення до розслідування, а також вкрай зіпсована репутація переконали багатьох, що Москва знову намагається приховати свій черговий злочин. Логіка тут проста – невинний не став би протидіяти слідству та приховувати факти. До того ж у випадку з Росією існує презумпція вини. Адже за цією державою та СРСР, правонаступником якого вона є, тягнеться довгий шлейф державних злочинів, які довгий часто вперто не хотіли визнавати у Москві.

Якщо на борту були вибухи, а літак-то звідки злетів? З Москви або з Варшави? Значить там (в Польщі) їх і поклали. Ми чи що, якісь російські агенти туди (в літак) пробралися і поклали вибухівку? Шукайте у себе тоді,
– Путін "переводить стрілки" на грудневій пресконференції 2017 року.

Так було у випадку з розстрілами у Катині – у СРСР довго не бажали визнавати факт масових страт польських офіцерів та навіть цинічно запустили піарпроєкт з вшанування жертв нацистів у селищі Хатинь, назва якого є співзвучною (при цьому про інші факти геноциду воліли мовчати, як у випадку з Корюківською трагедією). Також Росія цинічно намагалась перекласти вину на Україну за катастрофу MH17 та смерть майже трьох сотень людей, а нині не бажає брати на себе відповідальність за події 10 квітня 2010 року.

Нині Росія не віддає окремі частини Ту-154М та продовжує бойкотувати як польську, так і міжнародні комісії, що намагаються встановити правду та знайти винних. Така поведінка вкотре доводить, що Росія не шанує закон, зневажає міжнародне право та керується правом сильного. Саме ця "позиція" дозволяє державі зі столицею у Москві захоплювати території суверенних держав, вбивати та переслідувати інодумців. Нині цивілізований світ вважає Росію спонсором міжнародного тероризму з презумпцією вини, а її очільника – президента Путіна – вбивцею.