Всупереч проханням США: чому Україна продовжує завдавати ударів по російських НПЗ
Україні вдалося знайти одну з больових точок Росії – нафтопереробні заводи. Протягом кількох місяців українські дрони атакували десятки ворожих НПЗ, однак наші союзники, зокрема Сполучені Штати, скептично відреагували на ці удари.
Так, у ніч проти 1 травня ГУР МО здійснило чергову далекобійну атаку з використанням дронів-камікадзе по об'єктах російської нафтопереробної промисловості, зокрема Рязанському НПЗ. Колишній співробітник СБУ Іван Ступак розповів 24 Каналу, чому Україна не відмовилася від ударів після прохання США.
Читайте також Шалений стрибок цін на паливо: хто може врятувати Росію від наслідків ударів по НПЗ
"Це питання зняте з порядку денного"
Декілька тижнів тому Сполучені Штати, спочатку опосередковано, а потім вже більш наполегливо, рекомендували українській владі більше не завдавати ударів по нафтопереробній галузі Росії. Відповідь українців, зокрема політичного керівництва, була очевидною – немає військової допомоги, тому ми будемо захищати себе так, як вміємо.
Зрештою, Конгрес США проголосував за допомогу Україні й зброя поступово надходить на фронт, але удари по російських НПЗ продовжуються.
Такий собі парадокс, а як так? Я вам скажу достеменно, що станом на понеділок (29 квітня – 24 Канал), американці зняли з порядку денного прохання про обмеження ударів по російських НПЗ. Можливо, воно з'явиться трішки пізніше, або десь в далекому майбутньому, або взагалі ніколи не з'явиться, але зараз його немає,
– сказав Ступак.
Україна продовжує користатися цим вікном можливостей для того, щоб тотально знищувати російську нафтопереробну галузь.
Важливо! Посол України у Вашингтоні Оксана Маркарова заявила, що Київ не отримував жодних офіційних повідомлень від Білого дому із проханням припинити удари по російських нафтопереробних заводах. Пані посол уточнила, що США виступили проти того, щоб удари по об'єктах на території Росії завдавалися американською зброєю.Коли будуть відчутні наслідки ударів по НПЗ
Рязанський НПЗ, який у ніч проти 1 травня, був атакований безпілотниками вкрай важливий для Росії, адже забезпечує Москву та область бензином, дизелем, авіаційним керосином.
Не забувайте, яке велике скупчення в Москві автівок преміумкласу, різноманітної авіаційної техніки, бізнес-джети, приватні гелікоптери, які заправляються цим паливом. Це такий удар серйозний,
– зазначив колишній співробітник СБУ.
Рязанський НПЗ забезпечує 5% потужності Росії в перероблюванні та є одним з п'яти найбільших підприємств країни-агресора. Загалом українці вже довели рахунок до 20% знищеної та пошкодженої інфраструктури російських нафтопереробних об'єктів.
Також вже є дослідження від Politico про те, що начебто в Росії зростають ціни на паливо, зокрема дизель здорожчав на 10%, а бензин – 20%. Водночас є контрдумка від українських фахівців.
Наприклад, директор ВАТ "Консалтингова група А-95" Сергій Куюн заперечує дослідження й каже, що навпаки фіксується навіть падіння цін на нафтопродукти в Росії. Можливо, завдяки тому, що росіяни розпаковують свої резерви.
"Я сподіваюся, коли ми доведемо цифру знищених та пошкоджених НПЗ до 30%, то побачимо перші результати, але насамперед на цивільному внутрішньому ринку. На війні поки що це відображатися не буде, адже росіяни насамперед забезпечуватимуть військових, а вже потім всіх інших", – додав Ступак.
Мета атак по російських НПЗ
- Секретар РНБО Олександр Литвиненко сказав, що удари по російських НПЗ та аеродромах – один зі способів зупинити наміри Владіміра Путіна. Атаки також спрямовані на те, щоб переконати російське суспільство та еліту, що війна дорожче, ніж її припинення.
- Очільник ГУР МО Кирило Буданов сказав, що Україна має цілий план, спрямований на зменшення російського потенціалу. Він сподівається, що українські атаки на території Росії триватимуть. Ідея в тому, щоб показати безсилля Путіна, мовляв, він не може захистити населення від проникнення війни в Росію.
- Аналітики ISW проаналізували, що дронові атаки та повені у Росії знизили показники щотижневої переробки російської нафти до 11-місячного мінімуму. Проте, на жаль, цих обсягів усе ще не критичні для економіки країни-агресора.