Цілодобовий крик військових та вода на обід: медикиня розповіла про жахи російського полону

Полонених били, якщо вони спілкувалися українською мовою – для цього було достатньо одного слова. Також Руслана розповіла, що у російському полоні не було жодної інформації про те, що відбувалося на фронті.

Дивіться також Або вийти всім, або загинути тут․ Полон, день 600․ Як захисники Маріуполя виходили з "Азовсталі"

Яким був російський полон

Бойова медикиня 36-ї окремої бригади морської піхоти Руслана Нца пройшла полон в Оленівці та Таганрозі. За словами дівчини, у неволі спілкуватися можна було лише пошепки та російською мовою. Якщо охоронці чули хоча б одне українське слово, то могли побити.

Я була свідком такої картини, коли дівчинка сказала українське слово, охоронець почув, прийшов і вдарив. Вона сказала "бильце". Вони тоді до нас прикопалися через те, що в нас неправильно висіли рушнички на ліжках. Вони мають бути в певному напрямку, всі однаково,
– пригадує Руслана.

Охоронці могли вдарити рукою, ногою або дерев’яним молоточком. Весь цей час жінці доводилося просто терпіти. Водночас були й проблеми з харчуванням – особливо у Таганрозі. Найціннішим був хліб, тому полонені берегли кожну крихту з тих двох шматочків. Полоненим могли дати просто воду на обід – приблизно 200 грамів. 

Може тобі пощастить, і там плаває шматочок картоплі, може декілька штучок гороху, чи яку кашу вони туди кинуть. А на друге – ложки три каші. Дуже часто вона була зіпсована. Але що робити – ми їли,
– каже Руслана.

Медикиня пригадує, що дуже важко було очікувати на повернення додому. Вона не знала, що там із сім’єю, взагалі чи вони живі, а також – що зараз відбувається з Україною. Росіяни брехали, що всюди вже Росія, що лишилися лише західні регіони. Однак Руслана не вірила ворожим байкам.

Кожного дня в Таганрозі вони постійно чули крики українців, з якими проводили допити. Ці звуки не припинялися, тому Руслана думала, що збожеволіє. Вона розуміла, що з ними там роблять і розуміла, що нічого не може зробити. 

Останній обмін не відбувся

• 24 січня під Бєлгородом впав військово-транспортний літак Іл-76. Одразу після інциденту Росія звинуватила в атаці Україну, завивши, що на борту були українські полонені. Однак є багато приводів для сумніву – принаймні те, що росіяни досі не надали доказів, не показали тіла. 
• Тоді справді мав відбутися 50-й ювілейний обмін. Він міг стати одним з найбільших під час російсько-української війни. Однак ворог вирішив використати падіння літака у пропагандистських цілях. 
• Опитані родичі полонених, ознайомившись з відеоматеріалами, продемонстрованими російськими пропагандистами нібито з місця авіатрощі, не знайшли особливих ознак на оприлюднених фрагментах тіл, які б вказували на їхніх рідних.