15 березня у 179 окрузі у Харкові обиратимуть нового депутата Верховної Ради. Замість Олексія Кучера, що очолив Харківську ОДА. Подання документів для реєстрації кандидатів завершиться цього тижня – до 13 лютого. Звісно, "Слуга народу" пропонує свою людину. Але от чи зможе тепер перемогти кандидат від партії Володимира Зеленського? Відповідь на це питання визначить увесь політичний процес цієї весни.
Читайте також: Гончарук не зрозумів Зеленського. Чи йде до відставки?
Припустимо, що "Слуга народу" програє округ. ЦВК встановить підсумки голосування до 30 березня. А це – майже річниця першого туру виборів президента у 2019 році. Якщо буде програш, то це обов'язково і дуже негативно вплине на всю дискусію про перший рік Зеленського. Причому це ж Харків. Втратити підтримку там – означатиме поставити під сумнів перспективи правлячої партії у всіх східних та південних областях, а також в частині центральної України. Тож ціна програшу може бути дуже болісною для влади.
Однак і виграш команди Зеленського на цих проміжних виборах може бути різним. Якщо для "Слуги народу" створять політично чистий округ, забезпечивши неучасть у виборах сильних суперників, то це зробить голосування просто прохідною подією. Хоча й покаже адміністративний хист влади. Буде цікаво подивитись лише на те, а хто ж саме забезпечить таку зручну гру для правлячої команди. Голова ОДА? Чи, може, хтось з політичних важковаговиків у Києві з великим впливом на Харків?
За іншим сценарієм, – тобто без очищення округу від конкуренції, – якщо "Слуга народу" переможе сильного суперника ще й у цьому березні після майже року нової влади, то це покаже не тільки збереження ваги президента та його команди. Це зафіксує остаточну загибель старої політики з її звичками, типовими технологічними прийомами та набором фігур. Якщо виявиться, що старі політики не зможуть скористатися з усіх помилок та скандалів, у які протягом року потрапила нова влада, і програють ще й це голосування або проігнорують участь у ньому, то вони вже й дійсно ні на що не здатні і про них можна забути.
У будь-якому випадку важливо буде поспостерігати за кількома знаковими суб'єктами. Перший – Андрій Портнов. Другий – Анатолій Шарій. Чому саме вони? Тому що ці двоє дуже активно працюють з настроями саме тієї частини суспільства, яка у 2019 році розділилася політично між командою Зеленського та ОПЗЖ і не на користь останньої. Харків – одне з базових міст у такому контексті.
Тож цікаво: якщо на довибори піде Портнов, то скільки він зможе набрати? І чи стане він реальним конкурентом "Слузі народу"? Це дозволило б визначити його політичний потенціал та, головне, електоральне значення тої риторики і тих рішень, які він просуває. А якщо Портнов вирішить не йти, то це буде не менш цікаво. Прості питання: чому ж та завдяки чиїм аргументам? Його публічна діяльність явно набула ознак політичної, і тому участь у виборах була б логічною. А харківський округ може бути комфортним для тих ідей, що він просуває. Та й не тільки ж для власного задоволення він нещодавно встановив через суд факт постійного проживання в Україні протягом п'яти років. Це необхідна умова, щоб балотуватися у депутати.
Шарій вже давно претендує на повноцінну участь у політичному процесі. І розказує про те, що нібито справжній рейтинг його партії у південних та східних областях – вище прохідного бар'єра у п'ять відсотків. Хоча публічні результати опитувань соціологів показують значно менший рейтинг. Тож, довибори у Харкові є можливістю перевірити, чого насправді вартий політичний проєкт Шарія. Та – наскільки можуть довіряти відповідні спонсори запевненням про електораль ні можливості Шарія з огляду на майбутні місцеві вибори. Це той випадок, коли і участь і неучасть у виборах кандидата від партії будуть дуже красномовними. Бо голосування зафіксує реальність певної електоральної підтримки або страх передчасно зафіксувати реальність і правоту соціологів.
Отже, 15 березня – це ключовий день нинішнього політичного сезону. Він може пройти спокійно, якщо передвиборчі умови виявляться вдалими для "Слуги народу", а довіра виборців особисто до Зеленського знову спрацює. Але найбільші ставки на цих проміжних виборах – для опонентів влади. Одним голосуванням вони можуть виграти політичну оцінку всього року. Або програти все вже остаточно.
Цікаво: Перемогти Зеленського. Чому опозицію насправді не хвилює земельна реформа