Звернення студентського парламенту філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка до адміністрації Університету

Читайте також: "Ні зеленому КНУ": студенти протестують біля університету Шевченка через зібрання "слуг народу"

Шева для студентів?

Червень 2019 року. Студентський парламент філософського організовує івент університетського масштабу – #WeAreUkraine. Що було найскладнішим? – спитаєте ви. Можливо, було важко домовитися із Uklon та Megogo, аби компанії стали спонсорами заходу? Або домовитися із Bloom Twins, аби ті заспівали на нашій сцені?

Як виявилося, найбільшу складність викликав пошук місця проведення івенту. Ми наївно думали, що зможемо організувати фестиваль на задньому дворі Червоного корпусу, адже місця було більш ніж вдосталь. Проте наш запит до адміністрації отримав таку відповідь: "Провести захід на задньому дворі неможливо, адже місця для сцени не знайдеться, а відпочиваючі студенти розтопчуть газони".

Навчальний рік 2019/2020. Ми неодноразово подавали запити, ділилися з адміністрацією ідеями та мріяли про зручні крісла-мішки або пуфики на задньому дворі Червоного у теплу пору року. Проте і тут від адміністрації Університету відповідь одна: "Ні".

Що ми бачимо зараз?

Вересень 2020.

Під час проведення конференції провладної партії "Слуга Народу" адміністрація Університету знайшла і місце для сцени, і наплювала на газони.

А заодно наплювала і на чинне законодавство України, в якому чорним по білому написане наступне:

відповідно до частини 3 статті 31 Закону України "Про освіту", політичні
партії (об'єднання), їх члени, депутати (кандидати в депутати) не мають права провадити свою діяльність в закладах освіти.

Ця діяльність також суперечить Листу Міністерства освіти і науки України "Щодо недопущення політичної агітації в закладах освіти" від 14 вересня 2020 року 1/9-525. (джерело)

А поки хочемо, аби адміністрація відповіла на одне лише запитання:

Шева – для студентів?

Реакція Оксани Забужко на зверення студентів КНУ імені Тараса Шевченка до адміністрації Університету

Тільки-но почала була розгрібати гори святково-вітальної пошти, аж тут оця заява Студпарламенту рідного факультету – і, відклавши все набік, змахнувши надбіглу щасливу сльозу, вголос волаєш: єс!! дякую! молодці! час, мабуть, робити якесь своє Альфа-Бета-Каппа.…

Цікаво! Зібрання "Слуги народу" в університеті Шевченка: у партії кажуть, що не порушували законодавства

Коротке пояснення: я завжди була вкрай поганої думки про свою alma mater. При тім, що з цим університетом мене пов'язує не тільки 8 років життя (5 студій і 3 аспірантури), а й родинна традиція (переді мною останнім в родині, хто його, ще "императорский Святаго Владимира", закінчував, був мій двоюрідний дід Яків Марчишин, який, як всякий порядний молодий український історик тих літ, пішов відтак воювати за УНР, і слід за ним пропав), – і попри те, що вся моя культурна пам'ять по 19-му століття - КМТ, "Громада", "київський Парнас", студентські гуртки Требінської й Антоновича і т.д. (більше див. у Notre Dame d'Ukraine) – це саме він, Київський університет, Червоний корпус –

Де сніг, невидимий вгорі,
Допише голубі берети
В роях летючих ліхтарів
Колонним видивам Беретті, –

як писала я у вірші тих-таки студентських років, коли пробувала примиритися з цим монстром, що його миколаївська адміністрація вперла посеред київського Старгороду, як чиновника в віцмундирі…

В цього університету (на відміну від, наприклад, Могилянки) від роду, що називається, "погана карма" – бо не можна просто так взяти й перевезти до Києва "віджатий" у поляків Кременецький ліцей, русифікувавши його "в целях обрусения края", до самого 1991 р. тримати при вході "городового"-вохровця (у мої 1980-ті вхід сюди був ще "тільки за перепустками"!) і сподіватися, що в ньому звідкись сам собою, від "великих грошей", заведеться дух європейського вільного університету...)

Ім'я Шевченка на цьому закладі – це все-таки більше "зиченнєве мислення" (wishful thinking), те, яким цей заклад ХОТІЛИ бачити вихованці української інтеліґенції 19-го століття, бо Шевченка хоч і взяли були сюди в штат, але звідси ж, фактично, й арештували, і ця "кармічна двоїстість" університету, який за майже-200 років все ніяк не стане з колоніального (репресивного) "вільним" (libre), для мене завжди була настільки скорбно-самоочевидна, що на вид фоточки з "зеленою сценою" на задньому дворі, я, замість обуритися, тільки зітхнула пригнічено: ну от, "каким ты бы-ыл, таким ты и о-стал-ся..." (с) Або, як той-таки ТГШ коментував миколаївський розгром університету Віленського, "дурня знать /По походу..." (с)

І тут, несподівано, – ця заява Студпарламенту: як ковток свіжого повітря!

Спасибі, колеґи. Ви звільнили всіх абсольвентів попередніх років (і мене в тому числі) від необхідности червоніти за свою alma mater. Підхопили й зробили видимою якраз ту традицію КНУ – від кирило-мефодіївців і польських повстанців до Революції На Граніті, – котра дає нашому з вами університету право носити Шевченкове ім'я.

Зверніть увагу! Студенти КНУ вказали "слугам народу", що ті порушили закон своїм заходом: звернення

І нарешті, просто нагадали, що таке Гідність, – не тільки своїй адміністраціїї й професурі, а нам усім: всій Україні.

Vivat membrum quodlibet;
Vivant membra quaelibet;
Semper sint in flore!