Мільйонне військо – страшилка Кремля: чому Путін не здатен повторити великий наступ

При цьому у Путіна залишилося чимало джокерів у рукаві для затягування війни, шантажу всього світу та ескалації ситуації. Перш за все, це стосується можливостей підривати підтримку України у цивілізованих країнах за допомогою своїх агентів.

Дивіться також Король – голий: у Росії почалися незворотні процеси руйнування путінського режиму

Крім того, росіяни здатні спиратися на Китай та своїх союзників для отримання військової допомоги та хоча б часткового обходу санкцій, а також вести потужну інформаційну війну проти нашої держави.

Вкиди та фейки – фундамент російського впливу

Так сталося, що буквально за рік великої війни апетити Росії примусово скоротилися з "візьмем Київ за 3 дні" до "будемо місяць битися за сарай під Вугледаром". Звісно, це ніяк не зменшує можливості окупантів завдавати нам величезної шкоди та вести війну довгий час, однак окрім спроб надувати щоки та намагатися здаватися дуже сильними, загарбники, по великому рахунку, більше нічого й не можуть. Принаймні у стратегічному сенсі.

Тим не менше, якщо на початку 2022 року Путін міг казати про те, що його геополітичний вплив спирається на потужну армію, зараз фундаментом всіх його позицій можуть бути хіба що вкиди та фейки. Погрози застосоувати ядерну зброю, яких вже ніхто не боїться, а також розповіді про те, як "Росію ніхто не переможе" фактично і є головною зброєю Кремля, яка, на жаль, за весь час агресії майже не послабла.

Хоча Росія й втратила значну частину агентурної мережі в Україні, інформаційний її вплив залишається дуже й дуже потужним. Різноманітні "однокурсники Путіна" продовжують виступати у багатьох телеефірах, а через численні спільноти у телеграмі російські спецслужбісти займаються розповсюдженням страшилок. При цьому охоплення постів із фейками, які так чи інакше впливають на морально-психологічний стан українців, на жаль, лише зростає.

Навіть попри те, що чимало наших громадян більш-менш навчилися критично мислити, доктрина Герасимова щодо ведення інформаційної війни продовжує приносити Росії свої плоди. Наприклад, перед кожною датою анонсованого "наймасштабнішого обстрілу" тисячі киян штурмують АЗС та намагаються виїхати з міста. Мовляв, про всяк випадок. Однак так чи інакше подібна реакція людей напряму пов'язана з російськими вкидами та спробами воєнних злочинців підтримувати масову істерію та паніку.

Головна ціль Кремля – змусити зневіритися у можливості української перемоги

Хоча армія Путіна і не здатна запустити у повітря "Сармат" чи пересісти на "Армату" та дійти хоча б до Запоріжжя чи Харкова, від намірів зруйнувати Україну бункерний фюрер зовсім не відмовився. Закидаючи десятки тисяч своїх солдатів у піхотні атаки на укріплені позиції наших оборонців, російське військово-політичне командування відчайдушно намагається зробити бодай щось, щоб у перемогу України ніхто не вірив.

Тим часом У Маріуполі за тиждень було 14 вибухів: у розвідці Британії пояснили, чому це дуже турбує Росію

Мовляв, "Росія так чи інакше не програє, а якщо буде треба – з легкістю збере мільйон солдатів та закидає м'ясом аж до Львова". Треба зазначити, що останній наратив окупанти впровадили у свідомість дуже великої кількості українців настільки сильно, що, напевно, у чатику кожного ЖК так чи інакше звучали подібні думки. Із подвійною силою просувають цю хибну думку кремлівські пропагандисти й у країнах заходу, де їх вплив також залишається суттєвим.

Втім, насправді вірити у можливості Росії організувати подібні "м'ясні навали" немає ніякого сенсу. Просто тому що Путін не може бути здатним зібрати таке військо у наших кордонів щонайменше найближчі кілька років.

Наприклад, для організації повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, Москві знадобилося понад пів року. І це лише на те, щоб завезти бронетехніку та людей, а також налагодити хоч якусь логістику. То ж навіть, якщо виходити з того, що Кремль може вдатися до наступу без потрібної кількості танків та машин, на створення подібного угруповання потрібно багато часу. Але ж найголовнішим є зовсім не це. Росія більше не здатна повторити наступ на рівні початку великої війни.

Справа в тому, що станом на березень 2023, ватажок держави-терористки в принципі не може навіть мріяти про військо, в якому буде 1 мільйон озброєних штурмовиків. Адже для цього Росії треба не лише мобілізувати кілька мільйонів чоловіків (адже кожного бійця на фронті має обслуговувати щонайменше 2-3 особи), але й хоча б якось їх проконтролювати.

Треба розуміти, що коли Путін оголосив про "частковий" набір у своє військо, всім прислужникам його режиму вдалося за 3 місяці зібрати лише 300 тисяч осіб. При цьому з Росії правдами й неправдами виїхали майже мільйон жителів, а по всіх болотах не зупинялося скиглення про погане забезпечення та вкрай погане утримання солдатів. Ба більше, деякі підрозділи так чи інакше виходили з-під контролю командування, влаштовували стрілянину на полігонах, вбивали офіцерів аби здатися в полон та й взагалі не сильно горіли бажанням вмирати в окопах. У самій же зоні бойових дій так звані чмобіки були геть розгубленими через відсутність командирів на місцях та йшли на забій здебільшого завдяки наявності карально-розстрільних загонів.

До речі, в американському Інституті вивчення війни також пояснили, чому "безмежний мобілізаційний ресурс Росії" – це міф. За словами аналітиків, кількість резервістів, які підходять для бойових дій на передовій, обмежена. Більше – читайте далі.  

То ж якщо уявити, що Путін вирішить проводити "рішучу мобілізацію" та зібрати багатомільйонне військо для застосування в Україні, йому доведеться в першу чергу подбати про те, щоб це військо банально не розбіглося по Росії. Адже одна справа тримати під контролем 100 чи 300 тисяч осіб, сконцентрованих на різних полігонах по всій країні, а зовсім інше – мільйон чи більше. Особливо, із урахуванням того, що навіть набрані Пригожиним зеки достатньо масово тікали з Донбасу та практично безкарно влаштовували криваві злочини ледве не по всій Росії.

До того ж для хоч якогось керування таким масштабним військом Шойгу доведеться відшукати сотні тисяч офіцерів нижчої та середньої ланки. Адже інакше вся ця орда не зможе навіть дотримуватися потрібного напрямку для атак, буде дезорганізованим "м'ясом", яке штурмуватиме свої ж окопи, здаватиметься у полон та й взагалі може почати бунт та захоплювати не українські, а вже російські міста.

Тому вестися на подібні російські вкиди не варто. Єдине, на що наразі здатен Путін, це час від часу мобілізовувати своїх рабів у тій кількості, яку Кремль може приборкати, та гнати їх на позиції ЗСУ у спробах здобути хоч якусь перемогу.

Цю тактику ми вже бачимо на фронті кілька місяців, і, на жаль, вона призводить до певного ефекту. Однак із кожним днем росіян не стає більше, а їх можливості так чи інакше зменшуються. Тоді як Україна хоч і повільно, але отримує новітнє озброєння від країн-партнерів, проводить підготовку нових спеціалістів та розм'якшує ординські тили.