Це був чудовий матч. Можливо, у ньому не було проявів суперкрасивого футболу. Однак, від будь-якого фіналу «вершків» і не варто чекати. Натомість гра була дуже класною тому, що була дуже щирою. Такою, як любить глядач. При тому у виконанні обох команд. Просто «Атлетико» грало щирий іспанський футбол із усією його заплутано-незбагненною емоційною круговертю . А «Фулхем» натомість грав щирий англійський футбол із простотою, виваженістю і неймовірною самовідданістю. Це був матч, який я згадуватиму із вдячністю всім її творцям. Власне із п’яти подяк і складається цей пост…

1. Респект Мішелю Платіні. О, цей француз – справжній геній! Я стверджую це, навіть не пам’ятаючи як він грав. На той час, коли він забирав три «больондори» поспіль, я ще був маленький, а за кадрами футбольних хронік повного уявлення про гру француза не складеш. Але от геніального футбольного функціонера Платіні я вже повністю склав свою думку. Реформи єврокубків «від Мішеля» дають свої плоди вже й відразу. Ліга Чемпіонів аніскілечки не постраждала, а Ліга Європи із «Ліверпулем», «Ювентусом», «Вольфсбургом», «Селтіком» та іншими позбулася тавра містечкового турніру. Кубок УЄФА, що кілька років тому, здавалося, дихав на ладан, реанімований і реінкарнований! Теперішня ЛЄ справді виглядає як другий, але проте дуже серйозний європейський турнір. Як національний кубок! Команди, що вилітають на його перших етапах, можуть щось у бевкнути про непрестижність, але всі ці розмови завершується десь в 1/8. Також впадає у вічі геть різний клас учасників турніру. Але в цьому якраз і є позитив кубкових змагань! Тим паче, що відсутність грандів, що перебувають «на ходу» дає шанси практично всім. І від цього футбол стає ще веселішим! Merci Michel!


2. Респект ФК «Атлетико» (Мадрид). Ці хлопці вразили власним прогресом. Ще восени «матрацники» бовталися в Прімері поблизу зони вильоту і впевнено провалювали євросезон. Але хлопці не опустили руки й витиснули із сезону все можливе. Коли стало зрозуміло, що чемпіонат, в принципі, провалений і місце вище середини таблиці для «атлетів» є малоймовірним, команда сконцентрувалася на інших турнірах і в обох (Ліга Європи та Копа дель Рей) виступила вдало! Власне, за королівський кубок столичні ще гратимуть у фіналі, але «Севілья» – не той суперник, котрого треба боятися. Так, «Атлетико» в ЛЄ в основний час виграли лише одну гру. Однак хіба вміння повністю сконцентруватись у потрібний момент не свідчить про високий клас команди? Трофеї виграє не найсильніша команда. Трофеї виграє той, хто зможе найкраще зіграти на вирішальному етапі. Доказано ще гером Гербергером…

3. Респект Рою Ходжсону. Тут я не буду оригінальним. У компліментах наставнику «Фулхема» розсипається навіть великий сер Алекс. А тренери АПЛ проголосували за поводиря «дачників» як за найкращого в своїй когорті. Команда Ходжсона провела дуже нерівний сезон, залишившись у підсумку без трофеїв і фінішувавши в чемпіонаті аж на 12 місці. Але які матчі грав «Фулхем»! Розбиті «Ліверпуль» і МЮ в чемпіонаті. А на євроарені знищені «Шахтар», «Ювентус», «Вольфсбург» і «Гамбург»! Рой каже, що чутки про «Лівер» – лише чутки, а насправді він залишається з «білими». Що ж, це означає, що в наступному сезоні «Фулхем» знову буде чудовим. Тим паче, що «дачники» зможуть сконцентруватись на АПЛ, не граючи в Європі… А! Чуть не забув! Капелич ще пошкодує, що замість Боббі Замори поїхали всілякі дефо-хескі-бенти. От побачите…

4. Респект Кіке Санчес Флоресу. Так, він не відразу пояснив команді що від них хоче. Але не минуло й року при новій владі на «Вісенте Кальдероні», як біля статуї Нептуна в центрі Мадрида рікою лиється шампанське. «Атлетико» вже стало командою, що в окремо взятому матчі може знищити будь-якого суперника. Дайте Кіке ще рік і він створить дружину, що зможе тримати темп упродовж усього сезону. Звісно, багато залежатиме від того чи зможуть «матрацники» з оптимальною користю для команди потратити мільйони, виручені за Агуеро. В тому що Кун після Мундіалю покине «Атлетико» я чомусь уже й не сумніваюся. Бо засидівся…

5. Респект Дієго Форлану. Сотня голів за 2 сезони, з них половина – в Прімері. У чотирьох із п’яти раундів ЛЄ вирішальні голи «Атлетико» в тріумфальному розіграші Ліги Європи забивав саме він! Тому й сприймається спокійно можливий відхід Агуеро, бо жодна втрата не може бути серйозною для нападу «індіанців», поки там грає Форлан. Якби хтось проводив підрахунок ефективності форвардів, співвідношення голів до гольових моментів, то Дієго був би в цьому рейтингу на одному із найвищих місць. Він був просто неймовірним, складалося враження, що він здатен виграти Кубок самотужки. «Добре мати індивідуальні трофеї, але виграти його усією командою набагато приємніше» – ці слова володаря трофею Пічічі – 2009 після фіналу звучали якось щиро. Я ж чекаю ще й перемог у футболці збірної. Пара Форлан-Суарес – я хочу побачити як виглядає це диво. Саме Уругвай буде моїм фаворитом, принаймні в групі А на Мундіалі. Для перемогт перспективному «аяксівцю» просто необхідна перемога мудрого «атлета», якому й висловлюю свою останню та найбільшу подяку. Слава «Атлетико» - гордості Мадриду! :)