Військові: "Було б добре залишитися живими, а що робити – ми не сумніваємось"

Машина їхала на доволі високій як для пересічної місцевості швидкості. Водій був максимально зосередженим, журналісти намагалися встигнути піймати в об'єктив апокаліптичні кадри зруйнованих, або пошкоджених різними калібрами приміщень, а згодом – моторошного лісу-сухостою. Чи загинули дерева через природні причини, чи біосфера не відновилася після масових обстрілів з російської території у 2014 році – невідомо.

Читайте також: Захисники Мар'їнки: надіємося на краще, готові – до будь-чого!

Самі собою згадалися Довжанський, район зосередження Юганівка… Скільки хлопців поклали тут свої життя у нерівному бою з окупантом. Скільки воїнів мріяли відповісти і не мали такої можливості через політичні обставини та нерівнозначність озброєння. Чути було команди, які подавали російські офіцери своїм курсантам-артилеристам, що приїхали з глибинки Росії, з артилерійських училищ… на практику. Свідчень цього залишилося достатньо. Знаючи, що українські військові не ризикнуть завдати удару по території агресора і дати привід для повномасштабного наступу, ворог цинічно "тренував" майбутніх убивць по живих цілях – воїнах Збройних Сил України, українських прикордонниках. Тоді проліт снарядів та ракет реактивної артилерії через кордон зафіксували за допомогою супутникових знімків навіть міжнародні організації. Російські війська стріляли з Росії, не намагаючись замаскуватися під "шахтарів" чи "трактористів" українського Донбасу.

…"Град" не ламає дерева. Гострі, наче леза, подовгасті уламки просто пролітають через деревину наскрізь. Після обстрілу ліс продовжує стояти. А з першим поривом вітру дерева падають як свічки, зрізані рапірою героя пригодницького фільму. З диким тріском, ризикуючи поховати під собою тих, хто вижив після обстрілу, тому що могутні дерева – це зовсім не свічки…

Повалені "Градами"

Так, як у 2014-му, уже не буде. За п'ять років хід війни та історії дуже сильно змінився. Змінилася психологія військових та організація їх бойової роботи. Іншим стало озброєння та оснащення. Ми безумовно в рази сильніші, ніж тоді, і на фронті встановився певний паритет. Але мирне небо над Україною досі тримають хоробрі чоловіки й жінки. Ціною ризику, важкої праці, власного здоров'я, а іноді – і життя. Власне до їхніх позицій мчить пересічною місцевістю всюдихід. Тут, навпроти, не кордон, а "лінія розмежування". Простою мовою – лінія фронту. Не холодного, потенційного – а гарячого, який регулярно гримить пострілами і зазіхає на чиєсь життя. Територія, де не можна розслаблятися навіть тоді, коли здається, що все тихо і спокійно.

Командувач Об'єднаних сил та захисники позицій, які ми не можемо називати з точною географічною прив'язкою, у першу чергу обговорили питання охорони та оборони ділянки відповідальності, проблеми і потреби підрозділу.

Командувач Об'єднаних сил генерал-лейтенант Олександр Сирський (другий справа на фото)

Читайте також: Змагання для "винищувачів танків": фоторепортаж

Окремою темою спілкування стало посилення заходів безпеки місцевого населення, мінімізації незручностей і ризиків як для військовослужбовців, так і для цивільних громадян України, дотримання Міжнародного гуманітарного права та покращення умов роботи представників міжнародних організацій.

Війна – це не тільки мужність, подвиг, біль і бруд, важка робота для воїнів. Це ще і велике горе для цивільних, які змушені перебувати у зоні конфлікту. Полегшити їхню долю – один з головних пріоритетів у роботі українського військового керівництва усіх рівнів.

Під час спілкування з бійцями безпосередньо на взводних опорних пунктах, позиціях і постах спостереження воїни проявили високий бойовий дух, мотивованість і тверді наміри продовжувати службу до завершення війни, а можливо – якщо доведеться – і після цього.

Було б зовсім добре залишитися живими, оскільки мова про довготривалі плани у досить гарячому місці та в неспокійний час, – пожартував стрілець-кулеметник, – а щодо намірів і всього посильного для нас, якщо будемо цілі-здорові, – сумнівів у мене особисто немає…

Воїн свого часу підписав контракт до закінчення особливого періоду. Зараз, коли немає юридичних проблем зупинити його за власним бажанням, для нього особисто нічого не змінилося. Адже справжні чоловіки, приймаючи рішення, відповідають за них. У першу чергу – перед Богом і собою. Бойова робота не завершена, ворог досі на нашій землі і війна триває, а отже змінювати кулемет на авторучку, кермо автомобіля чи інший інструмент мирної праці – рано.

Володимир Сирський та військові

Варто відзначити, що воїни обороняють складну ділянку, змушені постійно враховувати можливості вогневого ураження ворогом, проявляти винахідливість та кмітливість для якісного і безпечного, наскільки це можливо, виконання бойових завдань. Тим не менше, вони надійно організували оборону, перебувають у доброму гуморі і, попри постійну небезпеку, добре справляються зі своїми непростими завданнями,
– зазначив Олександр Сирський.

Час пролетів швидко. Зробивши серію кадрів і перекинувшись кількома словами з оборонцями позицій, ми повернулися до машин та рушили в тил. А воїни залишилися, прикриваючи нашу безпеку і всіх тих, хто зараз за їхніми спинами.

Спортивна підготовка військових відточується у власноруч обладнаних спортмайданчиках

Ще довго не покидало відчуття впевненості, спокою і надійності. Як зазвичай, коли зустрічаєшся з тими, кому суджено відстояти нашу державу, дійти до кордону, повернути синьо-жовті прапори над Кримом та мирне небо над Донбасом…

Читайте також: Що таке втрати і що таке "темне і страшне" – мені добре відомо, – військовий "Шахтар"