Отже, всіх автомобілістів вже потішили – восени почнуть діяти нові правила паркування. Президент вже підписав закон, тож зміни невідворотні. Поставити машину під знаком "зупинка заборонена" та спокійно піти у своїх справах вже не вийде. Контролювати процес будуть не лише патрульні, а й спеціальні інспектори з паркування.

Читайте также: Старт передвиборчої кампанії: хто і як купує виборців

Сьогодні у Києві авто припарковані скрізь. Авто залишають на тротуарах і вони ділять його нарівні з пішоходами. Це буденна картина, і дотепер законодавчо ніхто вплинути на порушення правил паркування не міг.

Новатором у цьому сенсі був одіозний мер Києва Леонід Черновецький. За його каденції на колеса неправильно припаркованої машини або ж неоплачену парковку вішали блокіратори. Зняти їх коштувало чималих грошей. Лютували по всій столиці і хлопці на евакуаторах, ініціативи Черновецького шокували та лякали автомобілістів.

Автоактивісти влаштовували рейди із болгарками та зпилювали блокіратори з колес. Принципові автовласники відбивали у судах намальовані з космосу штрафи та зі скандалами таки забирали машини зі штрафмайданчиків. Це була справжня війна водіїв та місцевої влади.

Схоже, на той самий ефект розраховує і нинішній мер-новатор Віталій Кличко. Його свіжий вислів про те, що незабаром кидати на вулиці авто під знаком "парковка заборонена" буде "дуже дорого" – вже став крилатим. Виписати штраф за порушення правил паркування з осені буде можливим і без водія, а зараз патрульні на це право не мають.

В законі про парковки розширили перелік випадків, коли евакуація буде неминучою, серед них і паркування поряд із пішохідним переходом, на тротуарі, біля зупинки громадського траспорту чи на смузі, відведеній для нього.

Читайте также: "Піти" Уляну Супрун: кому дошкуляє не "совковими" реформами очільниця МОЗ

Ще 2 роки тому Кличко розповідав, що міська влада готова будувати великий підземний паркінг на Михайлівській площі. Передбачалося, що на нього виділять майже 2 бюджетних мільярди гривень. З ЮНЕСКО узгодити проект не вдалося, паркінгу в центрі міста так і нема, а закон про невідворотну кару для автомобілістів вже є. Другий варіант – не спокушати долю і не порушувати правила паркування, взагалі не заїжджати до центру міста, лишити машину на околиці та скористатися метро. Ідеальний варіант, який виправдав себе у багатьох європейських містах.

Перший майданчик запустили ще влітку 2013 року. Вікривали його з камерами, червоною стрічкою ще за каденції головування в КМДА Олександра Попова, вклали у майданчик 1 мільйон бюджетних гривень. Він функціонує і нині, але тепер вже у статусі приватної стоянки. Залишити авто на день тут коштує 30 гривень. Для пересічного офісного працівника, який би їздив звідси щодня на роботу до центру, вартість паркування склала б 600 гривень на місяць.

В останні роки роль перехоплюючих майданчиків виконували парковки супермаркетів, але ті встановили відчутну погодинну оплату для так званих "понаїхавших" і без жодних гарантій збереження авто, тож машини люди знову почали кидати де доведеться.

Про проекти масової побудови комунальних перехоплюючих маданчиків, багаторівневих паркінгів біля станцій метро на виїздах зі столиці знову згадали чиновники та пообіцяли розробити проекти та розпочати пошук інвесторів.

Йдеться про плани відкрити комунальні парковки КП "Київпарксервісу" біля станцій метро "Красний хутір", "Сирець", "Теремки" та "Лісова". Але чи встигнуть комунальники відкрити хоча одну із заявлених парковок до осені? От і виходить замкнене коло – лишити авто на вулиці буде порушенням закону, а припаркувати його за усіма правилами і не за всі гроші світу задача не з легких.

Пригадуючи історію з блокіраторами та евакуаторами мера Черновецького, можна припустити, що якщо новий закон затято почнуть застосовувати до всіх без розбору, не виключені й масові протести з першої тисячі оштрафованих водіїв, штурми штрафмайданчиків та запеклі судові баталії автовласників з опротестування штрафів.

Закону треба дотримуватись і його поважати, однак, культура на дорогах, зокрема у питанні паркування, в нас відверто кульгає. Але щоб виконувати закон мають бути створені усі для того умови. Але зміни на краще – невідворотні. Бо саме ми змінюємо країну на краще.