Єдина перешкода для цього, бачите – консульські питання. Як шкода, що Клімкін не читав Віденських конвенцій, а якщо і читав, то робить і говорить все запізно і не те...

1. Дипвідносини між Україною та РФ по суті вже заморожені більше ніж два роки. Якщо подивитися на основні 5 функцій диппредставництв у країні перебування, то усі вони або не виконуються чи виконуються у інший спосіб а-ля мінський формат (мова йде про представництво на найвищому рівні, двосторонні переговори, представлення інтересів у відносинах з органами державної влади, отримання інформації тощо), або не можуть виконуватися за визначенням (розвиток дружніх взаємин у сфері культури, науки...).

Стаття 3 Конвенції про дипвідносини: функції дипломатичного представництва полягають, зокрема:
а) в представництві акредитуючої держави в державі перебування;
b) в захисті в державі перебування інтересів акредитуючої держави та її громадян у межах, що допускаються міжнародним правом;
c) у веденні переговорів з урядом держави перебування;
d) в з'ясуванні всіма законними засобами умов і подій в державі перебування і повідомленні про них уряду акредитуючої держави;
е) у заохоченні дружніх відносин між державою, яка акредитує, і державою перебування, та в розвитку їх взаємовідносин в галузі економіки, культури і науки.

2. Консульські послуги пов'язані, але не є синонімом терміну дипломатичні відносини. Більше того, у згаданій вище Конвенції та у низці інших міжнародних документах проводиться чітка різниця між дипломатичними та консульськими відносинами. Дивно, що міністр закордонних справ про це не знає.

3. Головне! Все треба робити вчасно і з розумінням того, яка твоя стратегія і тактика її досягнення, а не просто, щоб щось знову бовкнути у відповідь на черговий хід з російського боку.

Дипвідносини треба було розривати у березні чи серпні 2014 року, а не погоджуватися у лютому 2015 року з фіксацією у Мінських домовленостях статусу Росії як "не сторони" конфлікту.

У 2014 він цього не робив, у 2015 він цього не робив, а зараз раптом прокинувся! Добре, розірвали – а що далі? Як з конфлікту виходитимемо? Саме про врегулювання – а не про загострення конфлікту мав би думати міністр закордонних справ. Можна піти на загострення, якщо воно є засобом для примусу до миру іншої сторони. Але пан Клімкін і його команда на жаль так і не спромоглись на розробку системного плану врегулювання конфлікту. І ось тут – розірвемо дипвідносини і введемо візовий режим.

Боюсь, що за нинішніх умов подібні дії лише остаточно поховають залишки позитивного міжнародного іміджу України, завойованого на Майдані.

Читайте також: Розрив дипломатичних стосунків між Україною та Росією: необхідність і наслідки