У кожного вболівальника є в футболі свої улюбленці. А є футболісти, високий клас яких, нібито, й визнаєш, але не подобаються вони тобі, хоч убий. Ну і, звісно, є справжні ідоли. Оскільки про футбол я писатиму часто й багато, то насамперед вартувало би сказати кілька слів про себе, щоби Ви зрозуміли з ким матимете справу. Мій улюблений футболіст усіх часів і народів – Роберто Баджо. Думаю, для тих, хто бачив гру «Хвостика», вже зрозуміло яка гра мені до смаку. Кому ж не пощастило, спробую пояснити словами самого Роббі:
Те, чому вчить цей клуб, – чудово. Турбота про власну футбольну школу, клубний дух, видовищніть, спортивна культура, пристрасть і чесність. Це єдина модель справжнього футболу сьогодні.
Ці слова Баджо сказав після відвідин чвертьфіналу Ліги Чемпіонів «Барселона» – «Арсенал». І, самі розумієте, говорив італієць не про хлопців Венгера…
El Clasico. Вважаєте ці слова синонімом найкращого футболу на планеті? Я теж ні. От, скажімо, цими вихідними мене найбільше цікавив результат матчу, що відбувався на ужгородському «Авангарді». А щодо красивого футболу, то краще було би «Аякс» глянути – сім штук стариганям накидали. Однак для більшості людей, які люблять футбол, El Clasico – це щось, що таки варто подивитись. Більшу аудиторію в клубному футболі збирає лише фінал Ліги Чемпіонів. Бо футбол – це вже давно щось більше, ніж гра. Це – пристрасть… Ой, пробачте. Мало не почав повторяти за кумиром
12 перемог у Прімері поспіль. Жодного втраченого очка на своєму полі в сезоні. Ця статистика, що її раз-по-раз озвучували перед поєдинком, була подібна на залякування. Відповідь – у підморгуванні Мессі за кілька хвилин до стартового свистка. Не простому, а адресованому вождю супротивників – Кріштіану Роналду. Мені все стало зрозуміло ще в цей момент. «Барселона» не просто є найсильнішою командою планети. Футболісти «синьо-гранатових» ще й чудово усвідомлюють власну перевагу над будь-якими опонентами. І найжахливіше для суперників: попри це усвідомлення, «каталонці» не збавляють обертів і продовжують трощити всіх направо й наліво. Бо й справді – спробуй дорікнути мадридцям! 25 перемог у 30 матчах, 77 очок. Та в іншій країні вони вже були б за крок до чемпіонства. А тут другі і, погодьтеся, шанси вже зовсім примарні…
Я не буду співати дифірамбів Ліонелю. Нових, досі невикористаних слів для своєї оди я все одно не знайду. Та й партія дуже ризикує загубитися в мільйоноголосому хорі захоплених шанувальників. Після «каре» у ворота бідолашного Алмунії, ВСІ чекали, що Мессі заб’є «Реалу». Всі, а особливо – захисники «королів». Їх і шкода найбільше – як грати проти геніїв у футбольних школах не вчать. Саме так, у множині – геніїв. Футболіст Ернандес, званий на Батьківщині Шаві, а в Україні Хаві тут зробив не менше від Месії.
Гол на «Сантьяго Бернабеу» став для Ліонеля 27-им у цьому чемпіонаті. А й справді – як це у найкращого футболіста планети досі не має титула найкращого бомбардира Прімери?! Аргентинці не вигравали Трофей Пічічі вже 32 роки, ще з часів неймовірної гри Маріо Кемпеса у 1978-му. Цьогоріч тріумфуватиме Мессі – Ігуаїн відстав уже на три м’ячі.
У попередньому двобої в Мадриді Los Blancos зазнали приниження з рахунком 2:6. Ключовими цифрами цієї поразки стали ті самі двійка із шісткою. Столичній парочці – Касільясу та Арбелоа – «каталонці» змогли протиставити свій секстет: Вальдес, Піке, Пуйоль, Хаві, Мессі та Педро. Йдеться про власних вихованців у стартовому складі. Найвеличніші клуби планети демонструють протилежний підхід до формування команди. Не йдеться про правильність/неправильність одного із них. Просто наразі «синьо-гранатові серця» б’ють «галактікос», які вартують мільярди. І роблять це вчетверте поспіль.
Ледь не забув про другий гол. Забив його (із пасу все того ж Хаві) хлопець, якого донедавна звали просто Педріто. Тепер він – гравець, що забив у всіх турнірах, котрі виграла «Барса» в минулому сезоні. «Реал» здобув менше трофеїв за останніх 8 років.
Це дербі стало вже сто шістдесятим у протистоянні, що триває із 1902-го. І досі жодного разу Blaugranas не вигравали в столиці двічі поспіль. Програти принциповим суперникам на власному полі насправді дуже принизливо. Така ганьба завжди тягнула за собою певні зміни в таборі «Реала», що не дозволяли програти вдома вдруге. Так було й цього разу. Після минулорічних 2:6, висновків «королі» зробили чимало. Команду-мрію знову ліпити доручили сеньйору Пересу, а той, не задумуючись, потратив на трансфери чвертьмільярда євро. Результат? «Реал» – беззаперечний лідер світового футболу за кількістю проданих футболок… Для пана Флорентіно це показник. А турнірних очок, можливо, стане більше після ще одного витраченого чвертьмільярда. Але хто їх рахує, ті гроші? Такий він уже є – modern football.
Одним із останніх планів трансляції із «Сантьяго Бернабеу» був кадр із радісними футболістами команди гостей. На ньому крупно – високий футболіст із довгим волоссям, який цього вечора на полі так і не з’явився. Обнімався із одноклубниками тепло, але якось квапливо. Напередодні пан Йохан подарував йому книгу з незрозумілою назвою «El fútbol para las teteras», дочитати її на лавці запасних так і не встиг. Але обов’язково дочитає, адже почесних президентів треба слухатись у всьому. Про цю мудрість, засвоєну ще в попередньому клубі, й думав футболіст, аплодуючи сектору в синьо-гранатових кольорах. Фанати раділи ювілейному чемпіонському титулу, який від них тепер нікуди не втече. «Барселона» знову стане найкращої командою Іспанії. Іспанії, частиною якої каталонці себе ніколи не вважали.