Що б не казали його відверті ненависники, Горшок створив гурт, який став легендою російського року, панк-року.
Ще з ранніх років створив свій славнозвісний образ справжнісінького панка: дивакуватий хлопець із розтріпаним волоссям у подертому одязі, важких черевиках, із цигаркою, часто не тверезий, голова якого заповнена божевільними думками, які він не задумуючись виливав у свою музику.
Його голос не можна сплутати, його обличчя не забувається, його непередбачувана поведінка на сцені і в житті вражає: на нього хочеться дивитися, його хочеться слухати…
До речі, Михало Горшеньов (прізвисько Горшок) народився у місті Бокситогорськ (Ленінградська область) у сім'ї військових, тож і виховувався у строгій дисципліні: маленьким він, як не дивно, був дуже чемним і слухняним, гарно поводився в школі. На гітарі вчився грати, і навіть займався… боксом! Тоді ніхто б і подумати не міг, що таке янголя виросте скандальним анархістом.
Часто мені навіть подобається шокувати людей: якимось дебілом себе показати, тупість зморозити і подивитися, як люди на це зреагують.
Усі мабуть пам’ятають славнозвісну беззубу усмішку Горшка. Так от, це у 10 років він вирішив похизуватися перед старшими хлопцями і довести, що протримається на перекладині тільки з допомогою щелепи. Така авантюра коштувала йому 4 передніх зубів. А він й не засмутився, бо згодом зробив це своєю родзинкою!
Музика заполонила життя Горшка вже у школі у Санкт-Петербурзі (як часто буває у парубків, які люблять важку музику), коли він разом із двома однокласниками Олександром Балуновим (Балу) і Олександром Щиголевим (Поручик) у 1988 році створили свій гурт «Контора». Згодом він запросив до гурту Андрія Князєва (Князь), який взявся писати тексти.
Невдовзі групу вирішили переназвати на «Король шутов», а потім і «Король и Шут»: усе тому, що моторошно-панкова музика Горшка у поєднанні із страшними віршованими казками Князя просто не могла мати іншої назви. «Король и шут» стали ніби відродженням Братів Грім, але під жорстку панкову музику, від якої шаленіли підлітки зі всіх країн СНД.
Закінчивши школу Горшок вступив до Реставраційного ліцею, де провчився три роки, після чого його відрахували за те, що займався не навчанням, а музикою. До речі, він навіть брав участь у реставрації будівлі Ермітажу. Тоді ж одружився із дівчиною із іменем Анфіса. Коли його питали, як у панка може бути дружина і що вона каже на його спосіб життя, то він усім відповідав: «Вона така сама, як і я!». Але згодом з Анфісою Горшок таки розлучився.
Свого часу були й наркотики, багато алкоголю, щоденні тусовки з панками, що, звісно, позначилося на здоров’ї. Михайло пережив 8 клінічних смертей… Розповідав, що наркотики спробував, бо було цікаво, хотілося поспостерігати, як людина може дати собі раду, будучи наркоманом, а потім побороти себе і припинити бути залежним.
Якби мені повернули назад мій молодий організм, то я б нічого не змінив у своєму способі життя. Ну, можливо, більше б бігав.
Першим альбомом гурту став «Будь, как дома, путник» (1996), згодом були «Камнем по голове» (1996), «Король и шут» (1997), «Акустический альбом» (1999), «Ели м'ясо мужики» (1999), «Герои и злодеи» (2000), «Как в старой сказке» (2001), «Жаль, нет ружья» (2002), «Мертвый анархист» (2003), «Бунт на корабле» (2004).
І як ж тут не згадати його україномовну пісню про анархіста Нестора Махна! І хоч чується російська вимова, і трохи так кострубато, але вдалася йому «13-та рана» таки гарно, зрештою, для нього це було певно обов’язковим пунктом творчої кар’єри.
Я, як анархіст не міг не написати пісню про одного із найвідоміших анархістів Нестора Махна. З текстом нам допоміг мій український друг Андрюха Федечко. Коли виконуємо цю пісню в Україні, то увесь зал співає, можна навіть мікрофон не рухати.
Звісно ж, як справжній рокер він міг похвалитися й своїми татуюваннями.
Перше я зробив у 20 років — Джокера. Страшного, жахливого Джокера. Інше — з оформлення нашого першого альбому «Будь, как дома путник» — голова диявола з дерева виростає. Ще є татуювання Анархія на хресті. Ще тату — 7 моїх мертвих друзів у вигляді черепів: Сід Вішез, Курт Кобейн, Елвіс Преслі… ну, їх лише по зачісках можна впізнати. І всі мої тату мають сенс… Кожне — окрема історія, придумана мною. Я все роблю сам — і теми, і ескізи.
Вже потім, у 2010-му зробив тату із знаком «Анархії» на грудях, біля серця.
У 2004 році Горшок записав дебютний сольний альбом — «Я алкоголик-анархист», тоді ж реалізував ряд проектів із іншими музикантами, зокрема, гуртом «Бригадный подряд», Юрієм Шевчуком (ДДТ), Іллею Чортом (Пилот) і своїм молодшим братом Олексієм Горшеньовим (гурт Кукрыниксы). Проте, «Короля и шута» не покидав: виходять альбоми «Продавец кошмаров» (2006), «Тень клоуна» (2008).
А потім все якось кардинально змінилося у житті Михайла: і він, і «Король и Шут» стали зовсім іншими. У 2005 році Горшок одружився із красивою білявкою Ольгою, яка згодом народила йому донечку Сашу. Саме завдяки Ользі, заради неї, Горшок пригальмував: із наркотиками, алкоголем, скандалами, нецензурною лексикою.
А гурт в одну мить став ліричним, випустивши у 2010 році акустичний альбом «Театр Демона»: «Король и Шут» виходить на сцену із симфонічним оркестром, що шокує їхніх слухачів. Це був сміливий експеримент (адже гурт усі знали як виключно трешово-панковий із «міцними мелодіями»), який сам Горшок називає арт-панком.
Три роки тому Горшок дуже захопився театром, у нього народилася ідея театрально-музичного проекту про маніяка-перукаря Суїні Тодда. До своєї мети йшов вперто і наполегливо, тож дуже швидко світ побачив мюзикл «TODD», до якого доєдналися і його колеги із «Короля и Шута». З’явився альбом цього мюзиклу у двох частинах: TODD. Акт 1. Праздник крови. А пізніше — TODD. Акт 2. На Краю.
Після виходу «На Краю» й обірвалося життя Горшка… раптово, у його помешканні у Санкт-Петербурзі.
С двух сторон сгорела,
Сожжена моя свеча.
Как все потемнело,
Небо и земля, прощай!
(остання арія мюзиклу TODD — "На Краю")
Вічна пам’ять Королю…
P.S: я щаслива, що свого часу мала честь із ним познайомитися…