В кількох обласних центрах України винайшли ноу-хау. На сесіях міських та обласних рад перерозподіляють бюджет і виділяють колосальні суми для надання матеріальної допомоги.

Через які схеми український бюджет втрачає мільярди – читайте у матеріалі 24 каналу

Звісно, що це робиться в тих містах, в яких мери лояльні до Порошенка. В Дніпрі виділили для надання матеріальної допомоги мешканцям міста 140 мільйонів гривень, і таку ж суму зняли з капітальних видатків департаменту благоустрою. А в благоустрій гроші надійдуть з Державного фонду регіонального розвитку.

Тепер 70 тисяч людей в місті можуть отримати "узаконений підкуп". Кажуть, що всім педагогам і вчителям заплатять по дві тисячі гривень. Нарешті придумали чим перекрити "Юліну тисячу". За такою схемою хочуть вийти на мільйон сімей. Виборцю дають тисячу гривень, аби той проголосував, а якщо ще й рідні долучились, то він отримає ще одну тисячу. Голосів буде достатньо, щоб вийти в другий тур.

Але ці гроші треба десь взяти, держбюджет не гумовий. І рішення у високих кабінетах знайдене, адже там добре знають, що гроші є на митниці. За великим рахунком, ідея вчергове поборотися з контрабандою та заодно підвищити наповнюваність бюджету в принципі хороша, хоч і не нова. Адже в нас мінімум 75 мільярдів щороку пролітає повз митницю в чиїсь кишені.

Тобто запас суттєвий: і бюджет наповнити, і усунути нечесну конкуренцію "тіньовиків" з тими підприємцями, хто працює легально та платить всі податки. Але далі включається, м'яко кажучи, дивна чиновницька логіка.

З чорною товарною контрабандою та сірими схемами ніхто боротися не збирається, бо це складно. Адже треба якісь серйозні контрольні заходи запроваджувати, ловити когось, і зрештою чиїсь потоки обрубити, а можна й на себе вийти. Та й всередині ДФС спротив почнеться шалений при спробах прикрити схеми.

Схеми заробітку на митницях

Тому приймається геніальне рішення не з "тіньовиками" боротися, а вижати ще грошей з білих імпортерів. Під гаслом "боротьби з контрабандою" підвищується тиск на легальних гравців.

11 січня ДФС видало наказ про затвердження так званих "нових індикативних цін" на широку мережу товарів, які чомусь називаються профілями ризиків. Це не ціни контракту, за якими купуються закордоном товари. Це ціни за якими, на думку української митниці, мають коштувати ті чи інші товари.

Наприклад, ви завозите посуд, заявляєте ціну, а програма каже митнику – "обережно, придивись до товару, він мав би коштувати у два рази більше". Цю схему відтестували на розмитненні автомобілів. Посилались на електронний каталог Schwacke та брали ціну звідти.

На індивідуальні характеристики автомобіля не зважали, на пробіг та стан теж не звертали увагу. До прикладу, у вас є Volkswagen Golf 2004 року. Ви показуєте документи, що купили його за 1,7 тисячі. А митниця вам каже, що згідно з каталогом така машина коштує 3,5 тисячі євро, а тому нам однаково, що у вас є договір купівлі-продажу на 1,7 євро.

Це був доволі хитрий розрахунок, адже протягом життя людина не часто розмитнює автомобіль. Зітхнула, заплатила, і навряд чи подасть до суду. То ж схема здалась нашій владі успішною. Протестували півтора місяця і розширили інноваційний експеримент на всіх інших.

Тепер так діють щодо товарів широкого вжитку, які імпортуються. І чомусь це вважають боротьбою з контрабандою та схемами. Але проблема полягає в тому, що ризики застосовуються до тих товарів, які імпортуються та декларуються офіційно. Контрабандисти ж, які завозять товари "вчорну", в митницю документів не подають, то ж їх ці зміни не стосуються. А от на діяльність сумлінних імпортерів збільшення платежів впливає доволі негативно.

Яка ж це боротьба зі схемами, якщо "ризики" б'ють насамперед по тому, хто і так декларує товари, платить мито і ПДВ? Держава їм каже – ви весь 2018 рік возили фарфоровий посуд за ціною 1,7 долара за кілограм, возіть і далі так. Однак митні платежі тепер ви будете платити з 3 доларів за кілограм, бо ми так вирішили.

Так, це той самий товар, у вас той самий контракт, виробник, постачальник, та ж сама ціна, і ви так працюєте останні 5 років. Але це все нашу владу напередодні виборів не хвилює. Оновлення довідкових цін на різні товари справа потрібна і навіть необхідна. Адже митник не може знати справжні ціни закордоном на всі товари, для цього він і дивиться у відповідну програму.

Чому українці не розмитнюють "євробляхи" – читайте у матеріалі 24 каналу

Однак, якщо підприємець може пояснити, чому його ціна на товар нижче тої, яка є в базі митниці, то митник мав би цим задовольнитися. Натомість, в реаліях відбувається по-іншому. Митник каже імпортеру, що ціна на товар є нижчою, ніж індикативна і вимагає підвищити ціну та заплатити митні платежі з більшої величини.

Повернення надмірно сплачених грошей

Все решта, зокрема, пояснення та додаткові документи, вже нікого не цікавлять. Митне оформлення зупиняється, поки імпортер не підвищить ціну. Що це є, якщо не узаконене державне вимагання? Підприємство не хоче платити більше, ніж повинно згідно з Митним кодексом, а тим часом його митна декларація зависає. Він скаржиться, звертаєтесь до бізнес-асоціацій, громадської ради при ДФС чи депутатів. А в цей час товар простоює.

Підприємцю розповідають, що напевно він не такий вже білий, бо диму без вогню не буває. І по факту єдиний спосіб розмитнити товар – це заплатити те, що намалювала митниця, а потім повернути через суд надмірно сплачені кошти. Але платиш ти зараз, а повертаєш за кілька місяців.

Повернуть кошти у випадку, якщо наші "чесні та справедливі" суди приймуть рішення на твою користь. Навіть, якщо ти гроші повернув через три місяці, а постачання товару в тебе тричі на тиждень, то ніяких оборотних коштів не вистачить для такого кредитування держави.

Що чекає на український бізнес

Результатом таких інновацій буде те, що сумлінний підприємець або збанкротує, або піде в "тінь". І питання, а на кого бізнес перенесе ці додаткові витрати? Звісно, що на кінцевого споживача.

Коли побачите, що товари широкого вжитку чомусь подорожчали, то знайте, через інновації влади на митниці ви непрямо залучені до фінансування чиєїсь виборчої кампанії.

Так, зі "схемщиками" потрібно боротись, а не з тими, хто працює чесно і платить податки. Так, ризики повинні обновлятись. Але на підставі детального вивчення та аналізу зміни цін на світових ринках, не через потребу української влади в додаткових коштах.

ДФС потрібно називати речі своїми іменами, якщо вирішили боротись з тіньовиками, то не рухайте сумлінних підприємців. Бо український бізнес, який вже втомився від таких експериментів, поїде за кордон, як це вже зробили мільйони українців.

І це все лягає на плечі сумлінного бізнесу, який працює "вбілу" і платить податки. В нас не найкраща ситуація з економікою та її зростанням, тож може не час державі проводити такі ризиковані експерименти над платниками податків?