Моя знайома продавщиця з Carrefour, такий собі вокс популі (голос народу – прим. ред.), вважає, що то все завдяки Бріджит Макрон. Мовляв, відколи та поселилася в Єлисеймькому Палаці, кожна старушенція вважає себе королевою.
Читайте також: Чому треба полюбити своє відображення в дзеркалі?
Не будьте прискіпливими!
Я з нею категорично не згодна. По-перше, не вважаю жінок ні в 70, ні навіть у 80 старушенціями (тітка мого чоловіка у свої 69 завела коханця і на вухо зізналася племіннику, що лиш тепер відкриває свою сексуальність, а партнерка його батька, відсвяткувавши 80 на яких і, покинула його, бо "пора пожити і для себе...") По-друге , міні тут носили жінки будь-якого віку ще задовго до Бріджит з її і справді нереально гарними ногами.
Вся справа – у відчуттях і в тому, доколупуєшся ти до себе чи ні. Я, чи більшість із вас, підрзрюю, доколупуюся. То целюліт запеленгую на стегні, то мені коліно не естетичне як частина тіла. І це при тому, що я чесно намагаюся хоча би якісь робити справи для очистки совісті. І мені ще далеко не 60.
Коротше, вибравши собі комфортну довжину міді і максі, міні я ношу головно на вечірки з каблами. Чи коли прямо хочеться вийти і піддатися перехресному вогню поглядів (і дядьки, і тітки вам дивляться вслід, не вірте міфам, що в Парижі такого нема, ще компліменти спокійно ротом кажуть, і далеко не завжди це херасмент (домагання – прим. ред.). Коротше, мені для відвертого міні треба правильний стан душі. Все бальше я вибираю спокійну елегантність.
Але це не заважає мені захоплюватися жінками, що розгулюють у коротких сукнях і спідницях, незалежно від віку чи комплекціі.