Де деолігархізація?
Найпопулярніший законопроєкт тижня – про олігархів. Його влада рекламувала ледве як не єдине, чого нам бракує, щоб забрати країну в олігархів. Так, ніби владі не вистачає повноважень, котрі є в ГП, СБУ, ДБР чи АМКУ.
Читайте також Як нардепи викручувались під час голосування закону про олігархів
Словом, нам обіцяли деолігархізацію. А вийшла чомусь де-не-де олігархізація, бо визначати, кого вважати олігархом, буде Рада нацбезпеки і оборони, яка повністю підпорядковується президенту Зеленському. Фактично президент сам формуватиме цей список.
Та я одразу заспокою наших бідненьких олігархів, на яких державна машина розпочала полювання. Цей закон про олігархів більше як спортивна риболовля – зловили, порахували, поміряли в кого що більше і – відпустили. Все.
Та звичайно, в законі є заборони для реєстрових олігархів (жартик із 17 століття) – їм не можна фінансувати політичні партії та брати участь у великій приватизації. Дивовижний збіг – наші олігархи і так цього не роблять.
Адже зазвичай і фінансують партії, і купують державні підприємства через підставні компанії та підставних людей. Деколи навіть через кількох, щоб замести сліди. По це вже є десятки і сотні журналістських розслідувань – можливо, автори законопроєкту про олігархів просто не мали часу їх подивитися.
А ще олігархам доведеться декларувати статки, але… ну, от що це глобально міняє для нас? Ну, дізнаємось ми, що у Ахметова крім футбольного клубу "Шахтар" є ще мініфутбольний клуб "Шахтар", яким він грається вдома. Чи будемо знати, що у Коломойського є золотий макет головного офісу "Приватбанку", який він любить обіймати довгими осінніми вечорами. Чи, наприклад, що у росіянина Новінського, якого Янукович зробив українцем, є колекція ікон, якої вистачить на ще три московські патріархати.
І що мені з вами це дасть? Смуток, тугу і депресію? Бо оно в людей статки, повага в суспільстві і нуль кримінальних справ, а ти на двокімнатну квартиру в 34 роки сам не можеш заробити? Ну, це не про мене. Це про одного мого друга. Але приклад ви розумієте.
Більше цікава не суть закону, а те як його ухвалювали. Здавалося б, це супер важливий для президента закон, то зробіть все ідеально – дотримайтеся усіх процедур, гладьте по голові опозицію і закрийте в туалеті Іллю Киву. Але ні. Опозиції не дали змоги захищати свої правки до закону, та й сам документ розглянули всього за пів години – навіть без обговорення. 14 голосувань – і все – один із найскандальніших законопроєктів ухвалений.
До теми У чому сенс "антиолігархічного" закону
"Слуги" радіють, бо догодили Зеленському, опозиція обурюється і лише одна людина має влучний коментар. За дивним збігом, ця людина якраз і доклалася до виникнення перших олігархів.
"Це ж було уже", – скаже нам Леонід Кучма.
Так – було, бо порушення регламенту для Ради – на жаль, не така вже й рідкість. Наприклад, коли голосували закони 16-го січня в позаминулому скликанні. Чи коли ухвалювали Виборчий кодекс в минулому (це коли нинішня опозиція була в коаліції).
І от зараз. Тому це такий урок і мертвим, і живим, і нагородженим, тобто і минулим і майбутнім депутатам – якщо ви використовуєте закон як хочете, то колись закон використають і проти вас.
Що ж, якщо подивитися, як противилися цьому закону зокрема політики тісно пов'язані із олігархами, то, може, нехай собі і буде і фактично цілий робочий день Ради не витратили надаремно?
Що ж, тепер Володимира Олександровича від обмеження впливу олігархів ніщо не стримує. То, пане президенте, коли і з чого починаєте? Може, таки судову реформу, га?
До теми Україна зробила перший крок на шляху здолання олігархату
5600 – загадкові цифри для підприємців
Останні кілька тижнів у парламенті та довкола багато уваги приділялося законопроєкту 5600, який передбачає зміни до Податкового кодексу. Цей законопроєкт об'єднав між собою великих, малих та середніх підприємців, фермерів, асоціацію міст і ще бозна-кого. Об'єднав у тому, що всім їм цей законопроєкт не подобається.
Важливо Як "бюджетні компенсатори" вбивають економіку України та її майбутнє
У початковій версії законопроєкту було багато положень, котрі вводили додаткові податки, збільшували навантаження на бізнес чи переносили зібрані податки від одних інституцій – іншим. Тому й не дивно, що стільки незадоволених, бо більшість новел законопроєкту важко назвати корисними.
Але депутати не розгубилися і розпочали свою улюблену забаву із законопроєктами – валити спам. Перепрошую, не спам – а депутатські правки. І подали цих правок 11 тисяч, і розглядали їх тижнями.
Законопроєкт мали голосувати ще цього тижня у першому читанні, але як я розумію не встигли підготувати і перенесли розгляд на наступний. Якщо ви підприємець, то запам’ятайте цифри 5600 – ми ще про них почуємо і поки невідомо як вони змінять наше з вами життя.
Державний бюджет 2022
Скільки буде грошей в держави? На попередньому тижні у Верховній Раді презентували державний бюджет на 2022 рік. Його представляв міністр фінансів Сергій Марченко. Думаю, вам вже можна починати запам'ятовувати його ім'я та обличчя, бо на посаді він аж від березня 2020 року. А це майже рекордний результат, особливо якщо пам'ятати, що його попередника монобільшість звільнила у перший місяць роботи. Це не жарти – попереднього міністра призначили 4 березня, а звільнили – тридцятого.
Отож, нам обіцяють, що державний бюджет буде дефіцитним, але не таким дефіцітним як цього року – всього 188 мільярдів гривень або коло 3 відсотків ВВП.
Сам же бюджет запланований трішки більший, ніж у 2021 – це величезні 1 трильйон 277 мільярдів гривень або досить спокійні плюс – мінус 48 мільярдів доларів. Це той момент, коли ви не хочете іти і дивитися якими є річні бюджети великих світових компаній.
Ми з таким бюджетом входимо у топ 50 країн у світі – якщо ми його виконаємо, звісно – адже бюджет це прогнозована величина і усе залежить чи збере уряд податки, залучить зовнішні кошти і так далі.
Входити у топ 50 країн у світі – це ніби й непогано звучить, як непогано звучать 48 мільярдів доларів. Але це якщо не дивитися, шо там у наших сусідів, наприклад. Бо в Угорщини 80 мільярдів доларів, а в поляків взагалі 120.
Плюс ще дуже залежить як розглянуть отой законопроєкт 5600, що вносить зміни в податковий кодекс – його ми згадували вже сьогодні. Адже, як я розумію, державний бюджет писали вже з його урахуванням. Тому почекаємо фінальних цифр у жовтні і тоді вже будемо робити детальніший аналіз по статтям видатків.
Але якщо супер коротко, то бюджет 2022 року мало чим суттєво відрізняється від цьогорічного. Ріст ВВП закладено майже такий самий – близько 4 відсотків, як і податків зібрати теж майже так само.
Тобто, якогось суттєвого залучення інвестицій чи надзвичайного спрощення для розвитку бізнесу не планується. І це трішки сумно, бо ми втрачаємо ще один рік можливостей, розвитку і оцього всього. Навіть не зважаючи на усі промоційні ролики України та інвестиційних нянь – здається, у це вже навіть самі автори ідеї не вірять.
Визнання депортованих українців
Але чомусь є і гарні новини – Верховна Рада у першому читанні підтримала законопроєкт про офіційне визнання депортованих українців наприкінці і після Другої світової із кордонів Польщі, які вона отримала після тої ж війни. Тільки не кажіть, що ви не чули, що від 1944 до 1951 польська та радянська влада із українських етнічних земель депортували понад 520 тисяч українців. Зараз все розповім.
Мова йде про українські землі, які ми знаємо як Лемківщину, Холмщину, Надсяння, Любачівщину, Західну Бойківщину та Південне Підляшшя. І звідти СРСР та Польща депортували пів мільйона українців – виселили з помешкань та не ніколи дозволили повернутися додому.
І це не якісь неважливі території, про які ви мало знаєте. Ви могли цього не знати, але Надсяння дало нам Михайла Вербицького – композитора нашого гімну.
Лемківщина дала нам Енді Воргола, Богдана-Ігора Антонича та Христину Соловій.
Холмщина дала нам короля Данила та... мене (у відеоверсії це виглядає смішніше – подивіться, вірю, що вам сподобається).
Екскурсія Радою, закон про олігархів, 5600 | Випуск 21 | А шо там в Раді:
У мене бабуся депортована з Холмщини. Її сім'ю у березні 1945 року посадили у товарні вагони та 4 місяці везли на Полтавщину. Щоб українці не сумнівалися, що їм треба втікати – поляки та їхня "Армія крайова" регулярно проводили етнічні чистки. Наприклад, спалили сусіднє до бабусиного – переважно українське – село Ласків. Встановлено, що за одну ніч озброєні "Армією крайовою" поляки вбили понад 330 українців. Ті, кому вдалося втекти із підпалених хат і не потрапити в руки польським катам, побігли, зокрема, і до бабусиного села поряд.
Розлого Рада визнала українців, яких примусово переселили з Польщі, депортованими
Під час депортації майже нічого з речей не дали взяти, як і ніхто не пояснював куди і скільки треба буде їхати. А на Полтавщині, після надзвичайно довгої чотиримісячної дороги, просто підселили у хату до вдови з дитиною. До речі, якісь компенсації за втрачене майно обіцяли – але нічого ніхто не отримав. Хоча, декілька років тому, ми знайшли у Львівському архіві радянську довідку, що компенсацію нібито виплатили. Ось так радянська влада ніколи не брехала – і ось знову.
Тому рішення Верховної Ради про визнання депортації важко назвати вчасним, але дякую і на цьому. Зараз депортованим обіцяють щорічну грошову допомогу і компенсацію за втрачене майно.
Що цікаво, коли у 2015 році Верховна рада скасувала пільги і невеликі доплати до пенсії для депортованих, то якихось інших варіантів підтримки їм не запропонували. А, нагадаю, попереднє скликання Верховної Ради вважається постмайданним і дуже патріотичним. Це я до того, що не можна нікому в тому будинку на вулиці Грушевського вірити на слово – перевіряйте і поширюйте мій блог ;-)