Фільм «Служебный роман. Наше время», як на мене, схожий на півторагодинний виступ студії «95 квартал» зі скопійованими фразами зі старого фільму. Тільки останні 20 хвилин стрічки наповнені новим сюжетом і новими жартами. Я розумію, що молодий режисер Сарік Андреасян хотів «виїхати» на добре відомих глядачам фразах – накшталт: «Не надо меня кусать», «Мы же ведь Вас на самом деле любим глубоко в душе… где-то очень глубоко…», «У меня двое детей: мальчик и... мальчик» (тільки у цій частині у Новосєльцева дві дівчинки), «сухая – мокрая»… І справді, коли чулися з дитинства знайомі фрази – нехотячи на обличчі виникала поспішка і, звичайно, виринали приємні спогади.
Переглянувши цей фільм Станіславський сказав би свою геніальну фразу: «Не верю!» Повірити акторами, направду, було дуже важко, а точніше практично неможливо. Головна роль у новому «Романі», зокрема, Людмили Прокопівни Калугіної – сталевої леді, цього разу акули великої рейтингової компанії, дісталася Світлані Ходченковій.
Але вона вже зовсім не «мимра», а доволі симпатична 32-річна жінка (хоч у першій частині фільму вона без косметики, тільки з блиском для губ і рум‘янами). Їздить вона на дорогому Bentley, окуляри від Шанель, та й одягається не, як «сіра миша». Персонаж 21 століття зовсім не схожий на радянську Алісу Фрейндліх, яка ходила у «бабусиних костюмах», із зализаним волоссям, у страшних черевиках… Як на мене, Ходченкова зіграла непереконливо, до того ж, часами дуже безглуздо виглядали її спроби копіювати інтонацію Фрейндліх… Мабуть, таким чином, автори фільму хотіли викликати у глядачів, ніби інстинкт Павлова, - коли у людини пробуджуються рефлекси без її волі…
Сучасний Новосєльцев – це комедія в усіх розуміннях цього слова. Офісного планктона, фінансового аналітика Анатолія Новосєльцева зіграв Володимир Зеленський.
Тут думки глядачів розділяться – ті, хто люблять КВНщика скажуть, що фільм хороший, ті, ж хто люблять радянського тюхтія Новосєльцева – будуть плюватися. Хоча не буду заперечувати, що Зеленський смішно зіграв свою роль, як-не-як комік :). Вже у «наш час» у Новосєльцева дві доньки, замість двох синів. До того ж, він їздить на мотициклі з коляскою і зичить у колег «5 тысяч… До получки». До речі, тандем Зеленський-Ходченкова вже грав разом – закохану пару у «Любовь в большом городе».
Найбільше, на мою думку, прогадали з вибором актора на роль Самохвалова. Його зіграв Марат Башаров. Мачо у образі хіппі, викликав не те, щоб негативні емоції, а скоріш за все, огидні. Можливо, він не впорався зі своєю роллю, а можливо, сценарій вимагав такої безглуздості.
Також доволі неочікувано було побачити на місці романтичної Олі Рижової (яка писала любовні листи Самохвалову) – головну няну Росії Анастасію Заворотнюк. У новому «Романі» вона вже зовсім не така скромна, а навпаки, ласа до чоловіків жінка. У її грі прогледжувались замашки «няні Віки». Хоча загалом зіграла доволі пристойно.
А найоригінальніший персонаж у фільмі «Служебный роман. Наше время» - це, звичайно, секретарка Верочка, точніше секретар Вадік. Це метросексуал, який в душі мріє стати відомим модельєром. У цьому фільмі він допоможе стати красивішим вже не «мимрі», а офісному планктону. Зіграв не то чоловіка, не то жінку – ведучий «Камеді клабу» Павло Воля. Він, як і знаменита Лія Ахеджакова, безперестанку розмовляв по телефону зі своєю половинкою (тільки у кінці фільму стає зрозуміло – з чоловіком чи жінкою).
Безсумніву як не крути, але Волі до Ахеджакової, як від нас до місяця.
Шкода, що з нового фільму виникули Шурочку – жінку, яка у радянські часи противним голосом вимагала у колег гроші на різні важливі дати у колективі. Ви ж пам‘ятаєте фразу Новосєльцева: «Если сегодня еще кто-нибудь родится или умрет, я останусь без обеда». Щоправда, додали і кілька нових персонажів. Зокрема, роль лектора для акул бізнесу (це чоловік, який вчить Калугіну, як правильно жити) – дісталась Івану Охлобистіну.
Якщо говорити загалом про сюжет фільму, то він майже незмінний. Друг Новосєльцева Самохвалов радить батьку-одинаку для кар‘єрного росту «замолодити» свою начальницю. Ви ж пригадуєте, як у «Служебному романі» Самохвалов запросив усіх до себе додому, щоб відсвяткувати своє призначення. Але тут замість радянської квартири – гості полетять на курорт у Туреччину. Саме там Новосєльцев нап‘ється і почне втілювати у життя пораду друга і фраза «сухая – мокрая» буде вельми доречною, адже головні герої впадуть у басейн… Багато фраз просто дослівно передаються, ситуації також копіюються у наш час…
«Служебный роман. Наше время» повноцінно починається тільки в останні 20 хвилин фільму. Там події розгортаються вже за новим сценарієм. Не можу сказати, що вдалим, оскільки він нагадує американський блокбастер – коли «ВІН рятує ЇЇ від поганих людей». Не буду переповідати у чому саме суть, оскільки не хочу відбивати бажання у тих людей, котрі ще не дивилися цей фільм. Скажу тільки, що частина жартів виглядають доволі тупими і плоскими. До речі, будьте готовими за час фільму переглянути і рекламу. Ні фільм переривати не будуть – просто автори мусіли подякувати усім торговим маркам, які допомогли зняти цей фільм. Серед яких таксі, туристичні фірми, костемика, коньяк…
Що ж стосується музики, то ви почуєте пісні у виконанні Мягкова і Фрейндліх. А також, як не дивно, прозвучить пісня «Океану Ельзи» «Я не здамся без бою» та інші.
Та все ж раджу сходити на цей фільм з двох причин. По-перше, якщо ви любите КВН, то зможете добряче посміятись, оскільки фільм справді позитивний і добрий. По-друге, ви зможете пересвідчитись, що краще Мягкова, Фрейндліх, Басилашвілі, Немоляєвой и Ахеджакової ніхто не зіграє.
Направду, мабуть, легше зняти щось нове, ніж спробувати переплюнути щось геніальне. Невже у 21 столітті немає справді геніальних режисерів і акторів, які здатні придумати щось своє і зіграти це по-справжньому, без вкрадених фраз і міміки?