Українська політика: нові партії та "авгієві конюшні"

"Не може бути!" – скажуть у відповідь. Подивіться лише, яка висока явка на виборах; яка кількість громадських організацій та політичних експертів і активістів; яка кількість нових концепції розвитку чи реформування країни; яка кількість різних соціальних протестів в різних частинах країни. "Україна глибоко заполітизована країна", – скажуть...

Читайте також: Що суспільство вимагає від Президента України?

А тепер дайте відповідь, чи є в Україні політична партія, що представляє саме ваші інтереси, і позицію якої ви повністю розділяєте та підтримуєте. О, Ви задумалися?

Парламентські партії – групування еліт, що далекі від потреб суспільства. Парламентські ("прикоритні") партії імені однієї людини, чи одного інвестора; різноманітні політичні проекти, між якими десятиліттями мігрують "вічні депутати – міністри – губернатори" – то справжній ліс після бурелому. Суспільство має розібрати ці завали, вичистити політичні "авгієві конюшні", щоб разом зі старими політиками пішли у минуле і старі шаблони, старі принципи функціонування політичних партій та держави.

Короткий цикл життя парламентських партій в Україні

Нові партії не витримують випробування владою, втрачають підтримку. Яскравим прикладом є 4 місце 1998 році "Партії зелених України", яка за 4 роки парламентської діяльності, втратила електоральну підтримку.

Революційні спроби зміни політичних еліт

Українське суспільство виявилося неспроможним протистояти власним політичним елітам, їх внутрішній консолідації ("ворон ворону око не виклює"). Політичні еліти вже тричі вдало ухиляються від суспільної вимоги проведення політичної люстрації: вперше це відбулося в 1990-х роках, з отриманням незалежності Україною; вдруге в 2004-му після "Помаранчевої революції", і втретє, після "Революції гідності". Схоже суспільству розраховувати на швидку "постреволюційну люстрацію" вже не варто.

Феномен Зеленського як відмова підтримки діючих еліт

Вибір суспільством переможця президентських перегонів свідчить про стомленість суспільства від нинішніх політичних еліт та політичних лідерів. Суспільство демонструє запит на нові політичні обличчя, що принесуть нові світоглядні засади політичного функціонування. Одночасно суспільство є пасивним споживачем "ініціатив, заяв та програм" давно створених політичних партій чи споживачем "брендів їх політичних лідерів"; в той час як має бути творцем нового політичного простору, нових політичних партій, які б відповідали їх соціальним та економічним мріям.

Суспільство з неофеодального, ціннісно трансформувалося в громадянське суспільство, що спроможне функціонувати за зразком прямих демократій давньогрецьких міст-полісів. На даний момент відсутні в країні механізми для спроможності реалізації нового суспільного потенціалу. Хороші шанси заявити про себе з'явилися і у нових політичних партій.

Еволюційна "люстрація" політичних еліт

Суспільство у своєму розпорядженні зараз має лише засоби еволюційної "люстрації": висування з громадянського суспільства нових політичних лідерів, формування нових політичних партій, та поступове заміщення політичних еліт з неофеодальною свідомістю, на представників з постіндустріальною свідомістю. Це підтверджують і останні соцопитування, які показують найвищий рівень довіри українців до нових лідерів, які не займали високих виборних та політичних посад.

Читайте також: Путін кинув Україні новий виклик, – Le Point

Нові партії та їх потенціал електоральної підтримки

Все більш впізнаваними стають партії з "незаплямованою репутацією": "Громадянська позиція" (Анатолія Гриценка), "Сила і честь" (Ігоря Смешка), "ДемАльянс" (Василя Гацька), що обумовлено в першу чергу участю Гриценка та Смешка в президентських виборах, та отримання ними значної електоральної підтримки. "ДемАльянс", позиціонується як молодіжна партія, засвітилася своїми входженнями в передвиборчі блоки з більш потужними силами. Партія "Сила людей" – сформована на нових організаційних та світоглядних принципах колективної співпраці, що створює їй ареол політичного прогресу та потенціал відповідної політичної підтримки.

Реальна кількість нових політичних партій значно більша. Одні створюються групами прихильників певного політика, так партії "Рух +380" створено навколо політика Романа Безсмертного; "економічна" партія "5.10", створена навколо бізнесмена Геннадія Балашова; відносно нова галузева "Аграрна партія", яка виводиться на режим передвиборчого старту.

Децентралізація активізувала значну кількість регіональних партій, орієнтованих на розв'язання регіональних проблем та отримання влади в місцевих органах самоврядування. В позиціонуванні регіональних партій часто зменшується ідеологічна складова, яку заміщує імідж об'єднання "вдалих господарників та управлінців".

Перешкоди розвитку нових партій

Новим політичним силам не вистачає впізнаваності та достатніх фінансових ресурсів для ведення своєї діяльності, яка переважно зосереджується на соціальних мережах. Головне, що заявлені цілі, та управління їх реалізацією, є досить слабкими чи узагальненими, і неспроможні створити достатній об'єднавчий ефект для людей навколо їх реалізації.

Пошук фінансової та медійної підтримки в олігархів, формує в суспільстві уявлення про політичну партію, як про "політичний проект" конкретного олігарха. А олігарх-меценат виступає в ролі зозулі, що підкидає своїх яйця в чужі гнізда, для збільшення шансів досягнення успіху.

З огляду на збільшення трудової еміграції найбільш освічених та активних верств населення, в тому числі молоді, перспективи вдалого будівництва нових партій, особливо масових партій, постійно знижується, за виключенням формування партії "Українських емігрантів". Суспільство має запит на зміну політичних еліт, реальною є перспектива еволюційного відбору, через електоральну підтримку нових політичних сил, що покажуть свою політичну та соціальну ефективність.

Довгострокову підтримку отримають лише ті політичні сили, що запропонують реально важливі для суспільства цілі, окреслять реалістичні шляхи їх досягнення, необхідні ресурси та системи управління процесом досягнення, із залученням суспільства над їх досягнення в постійному взаємозв'язку-координації з партією та її політичними лідерами. Лише значущі для суспільства цілі, артикульовані партією, зможуть консолідувати суспільство навколо досягнення цілей та електоральної підтримки партії.

Хто зуміє відчути, сформулювати і артикулювати очікування українського суспільства?

Читайте також: Чому суспільство обрало Зеленського?