"Страх - це обмежувач, а не перешкода" (Кіра Борг)

СТРИБОК З ПАРАШУТОМ

ЩО?

Вперше ідея парашуту прийшла у світлу голову Леонардо да Вінчі: "Якщо у людини є намет з накрохмаленого полотна, кожна сторона якого має дванадцять ліктів завширшки і стільки ж у висоту, він може стрибнути з будь-якої висоти, не піддаючи себе при цьому якійсь небезпеці" (текст із його рукописів).

Виявляється, французам честь та хвала не лише за булки та поцілунки, але й за перші використання парашуту, нехай навіть і в таких обставинах. Першого з них, на ім'я Лавен, зачинили у фортеці, що йому очевидно не сподобалось, і він вирішив тікати. Утікач зшив намет із простирадл, прикріпив до нього пластини з китового вуса і мотузки, стрибнув зі стіни фортеці в річку, тримаючись за зведені разом мотузки, і залишився живим. Інший француз Жан Думье 1777 року був засуджений до смертної кари. Однак йому дали “шанс” — він повинен був випробувати літаючий плащ професора Фонтанж. У разі вдалого експерименту, засудженому обіцяли подарувати життя. Він виконав стрибок з даху тюремної вежі і залишився в живих.

З того часу змінилась конструкція самих парашутів, люди стрибають вже добровільно (виштовхування інструктором не враховуєм ;) ), а стрибки стали навіть певного роду мистецтвом та видом спорту зі своїми підвидами: класичний, групова акробатика, купольна акробатика, фрістайл, фріфлаінг, скайсерфінг, свуп, бейсджампінг, польоти у вінгсьюті, парашутно-алетичне багатоборство. Є, щоправда, і протипоказання:

- серцево-судинні та легеневі захворювання;
- підвищений або понижений артеріальний тиск (визначає лікар на передстрибковому медогляді);
- пошкодження органів слуху, зору (визначає лікар на передстрибковому медогляді);
- нервові розлади;
- цукровий діабет;
- ниркові хвороби;
- психіатричні захворювання;
- травми черепа та захворювання опорно-рухового апарату;
- також вага парашутиста повинна бути не менше 45 кг і не більше 100 кг;

Отож, мова йтиме про класичні стрибки, максимум у тандемі. І лише про перший. Якщо ж Ви вже стрибали — Ви в темі і в курсі. Зазвичай новачкам світить т.зв. "стрибок без затримки розкриття парашута, з круглим парашутом і примусовим розкриттям". Цей вид стрибка виконується з висоти 600-1000 метрів (частіше 700-800м). Для нього переважно використовуються пострадянські армійські взірці Д-5, Д-1-5У, Д-6 (зі стабілізацією). У них кругла форма та низька керованість (або й взагалі НЕкерованість). Стрибок проводиться з запасним парашутом (на пузі). Принцип дії запасного парашуту, або як його ще називають, страхувального пристрою, простий — він розкриває запаску на висоті 300м-400м, якщо парашутист не деактивував страхувальний пристрій. Іншими словами, коли парашутист переконався, що основний парашут (на спині) успішно розкрився, він деактивує “запаску” (на пузі), щоб не сідати на двох парашутах. Цей вид стрибків є не таким захопливим і романтичним, як на керованому парашуті, та й спогадів насправді мало, окрім переляку... тобто Ви спочатку лякаєтеся під час того, як злітає кукурузник, потім Ви лякаєтеся першого сигналу "Приготувались", потім Ви лякаєтеся перед вирізом дверей і розумієте що назад шляху немає, потім перелякано рахуєте “101, 102, 103...” — і Ви під зовсім круглим і робочим парашутом... від переляку забуваєте що треба деактивувати запаску... приземляєтеся на двох парашутах (в принципі абсолютно безпечно, але вдвічі більше мороки зі складанням).

А потім з блиском в очах розповідаєте всім своїм знайомим, що Ви стрибнули з парашутом... всім подобається і Ви герой... Однак в цьому є і купа приємних вражень, а головне — з чогось же треба починати! Адже на перший раз Вам одному навряд чи дадуть керований парашут типу “крило” і подарують довжелееееезні 60 секунд вільного падіння. Хоча... Це можливо, якщо стрибати в тандемі з інструктором. Жодної відповідальності та ризику при максимальному задоволенні. Це найцікавіший стрибок і хороший спосіб з першого разу відчути те, що доступно "дорослим" парашутистам. Пропустивши тривале наземне навчання, необхідне для здійснення самостійних стрибків, Ви все робите ДУЖЕ ШВИДКО. Швиденько проходите підготовку і медогляд (не більше півгодини), швиденько знайомитеся з інструктором, так само швиденько всаджуєтесь у свою частину двомісної системи, а потім і в літак.

До речі, про сам інструктаж і проходження медкомісії. Зазвичай все дуже просто: лікар (сподіваюсь це був лікар) міряє Вам тиск, дивиться в чесні очі для визначення вмісту алкоголю в крові, задає купу питань і відпускає (усього 10-15 хвилин). Сам інструктаж триває приблизно 3-6 години, в залежності від чисельності інструктованих та заповзятливості інструктора (мені пощастило проходити 6 годинний). Вам розкажуть коли і за що тягнути, як правильно відділятись від борту літака, як правильно приземлятись. Будуть тренувальні стрибки-приземлення та тренажер-імітатор керування (або того, що з цього вийде) парашутом. Ця процедура може здатися нудною, але поспішаю Вас застерегти від помилок: слухайте уважно все, якщо щось незрозуміло — ОБОВ'ЯЗКОВО перепитуйте, не соромтеся — Ви ж як не як не на шашлик приїхали. Вивчились, медицину пройшли, парашут на спину, запаску на пузо і вперед... удачі!

ДЕ?

Можливо список буде неповний, однак “точок висадки" усе одно достатньо:

Львів:
- на базі Львівського авіаційно-спортивного клубу на аеродромі Цунів (35 км від Львова, поблизу м. Городок);
- аеродром “Крупське” (40км. на південь від міста) — Західне авіаційне товариство "СКАЙ-ГРУП”;
Київ:
- аеродром “Чайка” (с. Петропавлівська Борщагівка, 10 км від Києва в бік Житомира);
- аеродром “Бородянка” (40 км від Києва,.Асоціація “ПАРА-СКУФ” /Парашутний Спортивний Клуб Університету Фізкультури/).
Донецьк:
- Донецький АСК (м. Моспине);
- годину їзди від Донецька, місто Волноваха (“Валер'янівка”, ДЗ, Клуб “Екстрім”).
Чернігів: Чернігівський авіаційно-спортивний клуб (АСК), селище Прогрес, розташоване за 70 кілометрів від Києва.
Харків: Харківський аероклуб здійснює стрибки з парашутом в аеропорту “Коротич”.
Одеса. У столиці гумору стрибнути з парашутом можна зі спортивним клубом “Антей”.
Дніпропетровськ: Дніпропетровський авіаційно-спортивний клуб.
Рівне: стрибки проводяться на аеродромі Воронів (Гощанський район, Рівненська область)
Вінниця: стрибки здійснюються на аеродромі Вінницького АСК “Сутиски”.
А також Рівне та Крим.

КОЛИ?

Сезонних обмежень немає. Однак приземлення на сніг дещо жосткіше, аніж на зелену травичку по пояс, тому новачкам літо в поміч. Стрибкові дні: зазвичай субота, неділя та свята, з 9:00 до 20:00. Звісно ж, якщо немає сильного вітру чи грози.

ЦІНА ПИТАННЯ

Самостійний стрибок коштуватиме від 300 грн до 550 грн. Плюс іще до 80 грн треба буде заплатити за страховку, без якої стрибати просто ніхто не дозволить. Свій подвиг напам'ять у форматі фото і відео обійдеться ще у 300-500 грн. Ну і стрибок з інструктором — 1300-1800 грн. Знову ж таки, ціни варіюються в залежності від регіону та “провайдера” послуги, проте у вказаних межах.

Далі буде....

Читайте також про політ на повітряній кулі

П.С. Буду радий Вашому досвіду чи новій інформації, особливо якщо зможу використати її у наступних оглядах.