Після ефектного маршу в день ухвалення Податкового кодексу Радою, багато хто заговорив про повторення подій 2004-го. Такі аналогії напрошувалися самі по собі, тим більше, що і маршрут практично той самий: Майдан-Рада-Адміністрація Президента-Майдан.
Виступають проти влади, слухають національні пісні. І хоч податкового кодексу, майже ніхто з них не читав, основні тези підприємці, які, власне, і заполонили центральну площу країни, знають на відмінно.
Втім, як на мене, звання нового «Майдану» занадто перебільшене. Адже відшукати дух «помаранчевої революції», до якої так активно апелюють мітингувальники (там час від часу , навіть, лунають заклики на кшталт: «Нас багато і нас не подолати!» ), мені не вдалося. Деякі політологи взагалі називають ці події продовженням 2004 року, але вже економічного змісту. Мовляв, тоді стояли за національні та соціальні інтереси. Зараз – за економічні.
Але якщо тоді «помаранчевий майдан» називали новим витком демократії в Україні, то «податкові заворушення» - це радше демонстрація неспроможності влади наповнити бюджет іншим шляхами, аніж як роздягати і так майже голих представників малого (бабу Олю, яка торгує домашнім сиром на базарі) і середнього ( тітку Тетяну, яка нещодавно відкрила магазин одягу ) бізнесу.
Єдине, що допомогло мені краще відчути їхній стан - мокрі від дощу кросівки. Задубілі ноги – неабиякий аргумент виступати проти. Проти будь-чого: податкового кодексу, влади і навіть погоди негоди. Тим часом, підприємці відлежуються на граніті майдану підстеливши під себе шматки пінопласту від упаковки побутової техніки та активно виводять з кризи своїх колег, що виготовляють поліетиленові дощовики, пластикові стакани тощо чекаючи коли їх почне розганяти міліція.
Міліція, дивлячись чесними очима, клянеться що нікого розганяти не збирається і не хоче. Київський «Благоустрій», який би мав це робити за рішенням суду – не може. Тим більше, ні тим, ні іншим «відмашки» ще ніхто і не давав. Поки.
В Україні мільйони підприємців. Та це не найбільша частина населення і ще менша частина платників податків. Але якщо ігнорують їх, хто знає, кому доведеться йти на майдан за ними? За кого візьметься влада, якщо створена у Кабміні робоча група знайде компроміс, а президент таки накладе вето на Податковий кодекс і надішле на доопрацювання до парламенту?