23 червня за стіл переговорів сіли, зокрема, Леонід Кучма від України, російський посол від РФ Михайло Зурабов та лідери бойовиків Царьов та Бородай. І як в приказці "балакали, балакали, сіли та й заплакали".
Хоча навряд хтось з тих переговорників дійсно плакав. Плакали, ридали, вили від болю родини 9-х загиблих вже наступного дня.
Адже вже 24-ого червня терористи випустили ракету з ПЗРК по гелікоптеру Мі-8. Цей борт на якому було 3 члени екіпажу та 6 пасажарів, здіймався в повітря з гори Карачун, що на околиці тоді ще окупованого Краматорська.
На горі намагалися тоді встановити і налаштувати систему спостереження, яка б фіксувала, хто ж кого обстрілює, як саме бойовики і чим порушують мир, (перше перемир'я президент оголосив 20 червня, на тиждень).
Саме ці фахівці, що налаштовували апаратуру, і були на борту збитого Мі-8.
На ті потуги мирно домовитись, на ті бесіди контактної групи і їхні рішення терористи наклали свою резолюцію, підписавши її кров`ю тих людей, що летіли в гелікоптері.
Читайте також: Війна на Донбасі: хто володіє інформацією, той має перевагу
Ірина Пустовойт, проект "Повернись живим"
Приват: 5457 0822 3299 9685 Дейнега Віталій
Всі реквізити і контакти тут.