За задумом Смоленської, це було зроблено нібито для публічної демонстрації своєї конструктивності і відданості миру на Донбасі.

Читайте також Чи варто було Меркель дзвонити Лукашенку

Хоча навряд чи варто очікувати на офіційне підтвердження автентичності публікації з Парижа та Берліну, але зміст листів дає можливість зробити кілька висновків.

  1. Публікація мала на меті ще раз окреслити основні підходи Кремля до врегулювання ситуації на Донбасі. Підході старі і добре відомі, що зводяться до тези про так званий "внутрішньоукраїнський конфлікт". Злиття переписки було потрібне Москві не для якихось іміджевих здобутків. Смоленська достатньо прагматично оцінює свою ізольованість по підходам щодо України. РФ потрібно було ще раз публічно нагадати про свою позицію. Замість нормандської зустрічі, де їй довелося б вчергове опинитися під політичним та дипломатичним тиском.
  2. Доброю новиною для України є те, що Париж та Берлін займають чітку проукраїнську позицію щодо ролі Росії на окупованому Донбасу. Навіть у закритій переписці. Нагадаю, що міністр закордонних справ ФРН Г.Маас є членом соціал-демократичної партії, представник якої очікувано може зайняти крісло канцлера.
  3. Позиція Берліна і Парижа ще раз доводить цінність посередницьких зусиль і допомоги з боку наших партнерів та серйозність ризиків будь-яких двосторонніх контактів Києва з Москвою, якими марить Банкова. Україні необхідно боротися за збереження нормандського формату як пріоритетного майданчика для переговорів. Треба розуміти: Росія найперша зацікавлена у його знищенні.
  4. Справжня мета, яку переслідує Росія, – формалізація роботи Тристоронньої контактної групи та встановлення прямого діалогу між Києвом та маріонетками ОРДЛО, визнавши їх сторонами конфлікту.
  5. Москва продовжує розглядати врегулювання ситуації на Донбасі і майбутній статус цих територій крізь призму недопущення інтеграції України ані до ЄС, ані до НАТО. Росії не дає спокою діюча Угода про асоціацію Україна – ЄС, як і непокоїть політика відкритих дверей Альянсу щодо України.
  6. Крок російського МЗС підводить жирну риску під майже трирічними миротворчими зусиллями президента Зеленського. Його політика умиротворення Росії очікувано провалилася. Москва ні на йоту не змінила свою позицію, не оцінивши реверанси з боку Банкової.
  7. Зустрічей в нормандському форматі не буде до наступних президентських виборів в Україні, якщо збережеться нинішня динаміка і не буде серйозних військових провокацій з російського боку.

Таким чином, у найближчій перспективі доля миру на Донбасі вирішуватиметься не в нормандському форматі чи у рамках ТКГ. "Північний потік-2", успішність реформ в Україні, прогрес у просуванні до ЄС та НАТО, розбудова довірливих відносин з партнерами, готовність посилювати санкції і тиск на Росію тощо будуть значною мірою визначати перспективи і параметри врегулювання на майбутнє.