Що насправді приховує протистояння ГПУ та НАБУ?

Йому вигідне протистояння прокурорських та НАБУ. Адже у війні один проти одного, ніхто із них не піде проти Президента та його оточення. Всі сили забиратиме війна проти конкурентів, за лояльність першої особи та присутність в медійному полі. Президент надто захопився кучмівським стилем управління, коли будь-якій значущій силі, що може загрожувати інтересам Банкової, створюється ворожа сила, з якою їй доводиться воювати.

Так було із Прем'єром Яценюком, в якого з'явився антипод у вигляді одеського губернатора, так відбувається із НАБУ.

Нагадаємо, 12 серпня у Києві відбулась сутичка між співробітниками ГПУ та працівниками НАБУ. Внаслідок інциденту було затримано двох працівників Антикорупційного бюро.

Доречі, Президенту не потрібен сильний і популярний Луценко. В силу того, що Президентські вибори ніхто не відміняв, а суспільний запит на борця із корупцією в рази вищий за запит на власника фабрики у Росії та посіпаки корупційних схем. Тому про однозначність поведінки Порошенка говорити не доводиться, він намагається тонко грати у мудрого арбітра, який знаходиться над "схваткою".

Президенту потрібна боротьба із корупцією – гучна і безрезультатна. Адже він не відмовляється від іміджу проєвропейського політика, але від олігархічних апетитів та корупційних потоків відмовитись теж не готовий. Тому і отримуємо гібридну боротьбу із корупцією та ії практичну імітацію.

Вже історично ГПУ зжилося із монополію на справедливість та право на обслуговування Президента, через що справедливість почала коштувати надто дорого, у фінансовому сенсі. Хоча клас найбагатших та найкорумпованіших це повністю влаштовувало. Адже створювався бар'єр на виключні послуги прокуратури та доступ до них.

З іншоі сторони, така вертикаль не влаштовує закордонних партнерів, населення та підростаючий клас нових політиків. Які до речі, намагаються перевести боротьбу ГПУ та НАБУ у виключно політичне русло. Що логічно піднімає рівень суспільної нетерпимості та допоможе відстояти права НАБУ на існування. З іншої сторони, НАБУ не має бути представником одного із класів чи будь-якої із політичних сил, якими б ідеальними вони не здавались. Адже головна ідея – об'єктивність, незалежно від прізвищ.

Практично, наразі виходить так, що розкол відбувається у Києві, в межах політичної тусовки/політичного класу. З однієї сторони ті, для кого зрозуміла та прийнятна Прокуратура. Адже вони нею користувались роками, назвемо це умовним "старим поколінням". З іншої, так звана "молода генерація", яка в НАБУ бачить можливості для свого політичного росту, в силу зміни еліт. Через що і готова його відстоювати.

Є і третя сторона – населення. Яке половини з того, що відбувається, не те що не розуміє, а більш того, усіх ставить в один ряд. Адже спочатку країна радіє гучним врученням підозр обох органів, а потім розчаровується, коли корупціонери виходять на свободу або тікають закордон на своїх приватних літаках, давши відкат комусь на верхах. І більша чи менша активність прихильників залежить виключно від вибірки по віку, місцю проживання та каналах отримання інформації.

У населення проста і дуже зрозуміла позиція: не важлива назва органу, важливий результат. Причому боротьба із корупцією не є його фінальним вираженням. Фінальний результат такої боротьби – гідний рівень життя більшості громадян, а посадка корупціонерів – це всього лиш інструмент. На жаль, ці прості істини надто часто забуваються учасниками забігу.

НАБУ проходить етап становлення і буде теж очищено і покращено, ну як мінімум частині персонажів на відео, там точно не місце. Через що, агенції не потрібно закриватись у собі, а теж бути готовою до самоочищення та змін. Так само, як вони пропонують старим елітам. В той же час, їх реально варто підтримати та захистити від прокуратури, яка у спайці із СБУ, олігархами та класом корупціонерів, намагаються звести нанівець всю антикорупційну війну, звівши її до регульованого, договорнякового процесу.

Читайте також: Генпрокуратура vs Антикорупційне бюро: зрозуміло про причини сутички правоохоронців

ГПУ швидше за все втрачає свою монополію, але і здаватись без бою теж не збирається. Адже окрім політичних інтересів верхівки, там працює цілий клас, який був вихований радянською системою та був зкорумпований олігархами. Не всі працівники відомства, а окремий клас, який легко впізнати по авто, нерухомості та любові до золота. Вони звикли до шалених потоків та лакшері життя. І віддавати все у руки "молодої порослі" із НАБУ ну аж ніяк не хочуть, до яких у них не тільки класова, але й чисто людська неприязнь та відмінність світоглядів.

В сучасній світовій історії останніх років є кейси, де новостворені органи типу нашого НАБУ, отримавши незалежність та суспільну підтримку, чистили парламент від корупції та заводили справи на Президентів. А є приклади, де прокуратура та військові генерали грають власну скрипку. Який із сценаріїв заготовлений Україні, залежить виключно від Нас із Вами.