Шкодую, що раніше не пішов на війну, – боєць 93-ї бригади
Боєць 93-ї бригади Андрій розповів про тактику проросійських терористів і про причини, чому він пішов на фронт.
"Перемир'я ворог не дотримується. Обстріли щодня. Бува дрібним калібром 5,45, а так переважно працює кулемет великокаліберний 12,7. Прилітають до нас ВОГи, прилітають РПГ. Рідше, але тим не менше", – розповідає Андрій про ситуацію на околицях Авдіївки.
Йому 27. Чоловік невисокий, русявий, сіроокий. Зверху однострою – маскхалат, місцями брудний, бо до сьогодні тут із тиждень дощило, і в траншеях було справжнє болото. Зараз стіни окопів наче вкриті склом: вода замерзла і блищить на січневому сонці.
Переважно ввечері починається все найцікавіше з їхнього боку. Щойно смеркає, починають стріляють і аж до світанку,
– говорить Андрій.
Каже, російські окупанти роблять "простріли". Це не прицільний вогонь, а спроба розв'язати бій. Однак українські вояки на провокації не відповідають. Утім, і не мовчать, коли ситуація загострюється.
Читайте також: Це другий день народження: як війна на Донбасі змінила життя звичайного хлопця
Коли жаркувато стає, починаємо давати відповідь періодично. Даємо зрозуміти, що ми теж тут не просто так стоїмо, ми заберемо свої землі і просунемося вперед,
– усміхається боєць.
Невдовзі буде три роки, як Андрій підписав контракт. Армієць думає його подовжувати. "Якщо всі підуть, хто тут буде? Треба ж комусь ворога стримувати", – пояснює своє рішення.
У 2016-му він пішов до військкомату, бо не зміг, каже, сидіти вдома і дивитися, як інші воюють уже два роки. Підписав контракт зі славетною 93-ю бригадою.
Я гордий за свою країну і за хлопців, які в 2014-му пішли. Шкодую, що раніше не пішов. Але нічого, я своє ще надолужу,
– говорить Андрій.
Він із Дніпропетровщини. "Я був звичайним слюсарем і працював на залізниці", – усміхається. Про рішення взяти до рук зброю не шкодує. Радіє, що наближає нашу перемогу.
Вдома на чоловіка чекають батьки, а також сестра, у якої вже своя родина. Каже, хоч і переживають за нього, але підтримують його рішення.
Але хочеться, щоб уже все закінчилося, і повернутися додому, до родини, жити спокійно,
– говорить Андрій.
Допомогти Андрію та його бойовим товаришам наблизити нашу спільну перемогу кожен може тут.
Читайте також: Кіборг "Доберман" мріє, щоб про воїнів пам'ятали завжди