Згадаймо, першою такою ластівкою ще наприкінці минулого року став арабський емірат Дубаї. Місцевий державний інвестиційний фонд Dubai World опинився на межі дефолту за своїми зобов'язаннями. Проблему вдалось вирішити досить спокійно і швидко: сусідній емірат Абу-Дабі виділив кредит «нужденним» на понад 10 млрд. дол. і з кредиторами (найбільшими банками і інвестфондами світу) також вдалось домовитись. Але зараз не про це…
Що ж трапилось в Греції? Фактично, нічого незвичного «на Олімпі» і не сталось. Країна як і раніше успішно жила в борг і біди не знала. Ось іншу думку про це мали інвестори, налякані за свої статки. Так, в Афінах і дефіцит бюджету і зовнішні запозичення перевищували норму. Для приховування реальних статистичних даних Греція не перший рік використовувала складні фінансові операції як валютні свопи з кількома акулами Уолл-Стріт, в чому влада фактично зізналась перед ревізорами з Єврокомісії не заперечуючи фактів «темних операцій».
Якою ж мала бути реакція Єврозони, нестабільність одного з учасників якої підриває довіру до єдиної валюти і спільноти загалом. Дефолту Греції допустити не можна, - говорили чільники ЄЦБ і міністри фінансів єврогрупи. Після тривалого обговорення вирішили надати офіційним Афінам допомогу. Схема проста: 45 млрд. євро, 35 млрд. з них від єврозони, ще 15 млрд. від МВФ. Ставки пільгові – від 3% до 5% річних. Хоча в них експерти побачили приховану загрозу, відсотки трохи вищі від аналогічних за якими кошти залучають інші учасники єврозони. Проте, на відкритому ринку, шляхом розміщення держоблігацій, Греція мала б заплатити ще більше. Спекулянти розпочали справжню війну проти Греції , доводячи відсотки за її сувереними облігаціями до значно вищих ринку. Звичайно, чому б не заробити там де є реальна нагода, до того ж ризики мають себе виправдовувати.
Схожа спекулятивна змова простежувалась і на валютному ринку. На тлі новин з Греції і ослабленню валюти євро, інвестфонди задумали синхронно зіграти гру на пониження єдиної європейської валюти. Відомий спекулянт Джордж Сорос навіть прогнозував розпад валютного союзу через як він сам висловлювався «структурні проблеми». Враховуючи власний фінансовий інтерес пана Сороса до цієї справи, вірити чи не вірити йому особиста справа кожного. З тими випробуваннями, які лягли на спину Європи, Старий Світ наразі справляється, щонайменше тримає ситуацію під контролем. А ще точніше не допускає дефолту Греції.
Ринок дав Афінам урок того, що жити в борг не володіючи власними достатніми ресурсами для його обслуговування не потрібно. Гратися в корупцію з заходом також не варто, там звикли до прозорішої фінансової політики на рівні держав. Очевидно, що за прорахунки влади доведеться розплачуватись пересічним грекам, при чому триватиме це не один рік.