Ігор Луценко є одним із засновників та активістів громадського руху "Збережи старий Київ", а під час подій Євромайдану був заступником коменданта протестного табору в Києві, членом Ради народного об'єднання "Майдан". Юрій Вербицький – учасник Євромайдану, якого Луценко привіз до лікарні для надання медичної допомоги через травму ока.

Обратите внимание Чауса похитили, а брат скандального судьи Вовка в СИЗО: новости, которые напугали судебную элиту

У січні 2021 року Європейський суд з прав людини виніс рішення, в якому вказав, що насильницькі дії щодо учасників Революції Гідності відбулися через їхню участь у протестному русі. І що викрадення та жорстоке поводження скоєні за вказівками чи контролем правоохоронних органів. Або принаймні з їхнього потурання.

Частина зловживань скоєна тітушками, які діяли з схваленням влади. ЄСПЛ знайшов порушення права на життя, на свободу та особисту недоторканність, мирних зібрань, а також на заборону катувань та дискримінації.

Судді засудили "керівника" викрадення Луценка й Вербицького

"Керівника" викрадення активістів Олександра Волкова затримали ще у липні 2017 року. Слідство встановило, що він доручив іншим викрасти учасників акцій протесту та катувати, аби отримати відомості про організаторів та джерела фінансування протестного руху, а також інформацію про подальші плани його учасників.

За даними Генпрокуратури, він видав себе тим, що дізнавшись про затримання правоохоронцями своїх спільників, спробував втекти до Росії, але потім повернувся до України.


Судді оголосили вирок Олександру Волкову / Фото з фейсбука Ігоря Луценка

В суді Волков заперечував, що їздив 21 січня 2014 року в Олександрівську лікарню, звідки викрали Луценка й Вербицького. Той факт, що його телефон перебував у цьому місці пояснював тим, ніби його взяла з собою інша людина. А сам він перебував на святкуванні з друзями у бані неподалік Іллінської церкви.

В результаті розгляду справи судді Кабанячий, Борець та Муранова-Лесів визнали Олександра Волкова винним в:

  • керуванні підготовкою;
  • викраденні;
  • катуванні 2 чоловіків за попередньою змовою групою осіб, що спричинило тяжкі наслідки.

Та засудили його до 9 років позбавлення волі. Це найсуворіше покарання, яке до сьогодні отримували тітушки, чи замовники нападів на активістів Революції Гідності.

Наприклад, "тітушковод" Юрій Крисін отримав лише 5 років ув'язнення за співучасть у вбивстві журналіста В'ячеслава Веремія. Більшість замовників та виконавців злочинів на Майдані відповідальності за них так і не понесли.


"Тітушковод" Юрій Крисін та вбитий журналіст В'ячеслав Веремій / Колаж 24 каналу

Також судді присудили стягнути з Волкова на користь Ігоря Луценка моральну шкоду в розмірі 450 тисяч гривень та майнову шкоду в розмірі майже 33 тисяч, і ще 450 тисяч гривень моральної шкоди на користь брата Юрія Вербицького.

Читайте также "Спасала" Януковича: судья игнорировала отсутствие доказательств против активиста с Банковой

Важливо й те, що суд визнав Волкова винним у перешкоджанні мирним зібранням. Волков ще може оскаржити рішення в апеляції. Та вже зараз воно має серйозне значення.

До речі, Юрій Кабанячий, який головував у справі, отримував від нас нагороду "Честь тижня" раніше. У 2019 році він був першим суддею в країні, який застосував норми закону про протидію булінгу.

Судді довелось розглядати справу, в якій одна дівчина розмістила інтимні фотографії іншої в соцмережі Instagram. На думку служителя Феміди, цим кривдниця завдала великих моральних страждань неповнолітній та визнав такі дії булінгом. І наклав штраф на матір дівчини.

"Зашкварні" судді Майдану досі залишаються на посадах

Поки одні судді відновлюють справедливість для потерпілих під час Майдану, інші, які допомагали переслідувати активістів, досі залишаються на посадах.

Ба більше, кар'єра деяких із них іде вгору. Наприклад, суддя Шевченківського районного суду міста Києва Андрій Трубніков. У грудні 2013 року він відправив учасника акцій протестів під варту аж на 2 місяці.


Суддя Андрій Трубніков / Фото Prosud

Також він на 4 місяці позбавив права керування транспортними засобами водія, чий автомобіль "засвітився" в поїздці до Межигір'я у грудні 2013 року. Свідки підтверджували, що власник авто перебував за межами Києва і не міг брати участі в автопробігу.

Але Трубніков просто забив на ці свідчення. Очевидно, це для нього було не таким важливим, як вказівки з Адміністрації Януковича.

Трубніков підштовхував суддів до винесення незаконних рішень

Трубніков не лише сам виносив незаконні рішення, а й підштовхував інших колег до цього, як заступник голови суду.

Суддя Шевченківського райсуду Києва Ірина Макаренко дала свідчення Генпрокуратурі та повідомила в публічному інтерв'ю, що голова Шевченківського суду Олена Мєлєшак разом з Андрієм Трубніковим вимагали, щоб в автомайданівців за поїздку до Межигір'я Януковича забирали водійські права.

Сам Трубніков взагалі заявляв, що не виносив рішень проти учасників Революції Гідності, бо немає доказів, що покарані ним особи були протестувальниками. Попри це, він уник будь-якої відповідальності і залишився на посаді судді. Адже Вища рада правосуддя його не покарала.

Активісти Автомайдану перевірили, як живеться Трубнікову на посаді судді. І хоча його задекларовані доходи і майно не сильно вражають, запитання викликає чималий будинок тещі судді площею 273 квадратних метрів з басейном під Києвом.


Будинок тещі судді Андрія Трубнікова / Фото Prosud

Теща-пенсіонерка та її чоловік не мали достатніх доходів для купівлі такого елітного маєтку. Але вона змогла подарувати судді ще й елітну автівку Lexus SE 350 вартістю більше ніж 400 тисяч гривень, яку активісти теж помітили під будинком.

Найімовірніше, Трубніков жив там, але почав декларувати тещин будинок лише з 2019 року, коли про нього публічно заговорили.

Советуем прочитать Ждут миллионные компенсации: каких судей Майдана до сих пор не наказали

Усім добре відома схема, коли чиновники та судді переписують своє майно на родичів. Таким чином приховуючи свої незаконно нажиті статки. Тож не виключення, що цю ж схему міг використати і Трубніков.

Кваліфікаційна комісія суддів, яка проводила перевірку Трубнікова на відповідність посаді мала б, як мінімум, його запитати, звідки в тещі таке майно. Але цього не зробила. Попри негативний висновок Громадської ради доброчесності, ВККС залишила його на посаді.

У 2015 році Трубніков вже намагався очолити Шевченківський суд. Тільки протести активістів зірвали ці плани. Минулого тижня, без публічного оголошення та користуючись пандемією, в суді вирішили тишком-нишком провести збори суддів, і більшістю голосів все ж обрали Трубнікова на посаду заступника голови суду.

Тож він знову отримав можливість впливати на суддів. І, дуже ймовірно, буде переслідувати тих, хто дав щодо нього викривальні показання.

Лауреатів Премії та Антипремії обирає громадська організація Фундація DEJURE, яка моніторить перебіг судової реформи та бореться за очищення судів від недоброчесних суддів.