Артиллеристы 3-й мотострелковой дивизии ВС РФ принимали активное участие в боевых действиях в Сирии. Известно по меньшей мере об одном погибшем офицере, чей след привел к десяткам других солдат, которые тайно участвуют в сухопутной операции.
Міжнародна розвідувальна спільнота InformNapalm по фото і записах в альбомах російських солдатів встановила хронологію відбуття підрозділу в Сирію, місця базування і позиції, які артилеристи могли використовувати для провокації, імітуючи удари по сирійських повстанцях з території Туреччини. Більше – читайте на 24 каналі.
популярные видео
Обратите внимание Цікаві фотодокази перебування російських військ в Україні у 2014 році: розслідування журналістів
Росія приховувала інформацію про свій "вантаж-200"
31 січня 2017 волонтери InformNapalm опублікували OSINT-розслідування про вбитого у червні 2016 року під Пальмірою російського капітана артилерії Марата Ахметшина. Тільки після цієї публікації інформацію підхопили російські ЗМІ – і фотографія Марата зі значком Героя Росії обійшла пабліки соціальних мереж.
Через кілька місяців вдалося з'ясувати, чому російське командування старанно намагалося приховати інформацію про свій "вантаж-200".
Тільки після розголосу російські пропагандисти швидко зліпили історію, начебто Марат, як начальник розвідки штабу гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, "сам відбив атаку двохсот іділівців".
Цю спробу героїзації вбитого артилериста ми оцінюємо скептично. Нас зацікавило, хто був поряд з убитим? Адже в таємній сухопутній операції російські "воєнні радники" в Сирії надто часто гинуть на передовій, іноді навіть залишають склади зі зброєю.
Ми роздивилися меморіальну дошку Марата. На ній сказано, що з 2015 року він служив у 9-й ОМСБр ЗС РФ, яка згодом, у 2016 році, увійшла до складу 3-ї мотострілецької дивізії. Під час аналізу соціальних профілів товаришів по службі Ахметшина нам вдалося знайти багато фактів участі артилерійського підрозділу безпосередньо у бойових діях у Сирії.
Ми знайшли спільне фото, на якому зафіксовано 65 російських військовослужбовців у Сирії. На фото є також Марат Ахметшин.
Про сирійське відрядження свідчать не тільки фотографії, а й вірші одного з контрактників, який чітко описав цілі й завдання перебування його підрозділу в Сирії.
На основі цих документів і фотографій волонтери InformNapalm встановили хронологію подій.
Сирійське відрядження російських військових: деталі
Відрядження російських артилеристів почалося після тримісячної підготовки на полігоні в Московській області на початку 2016 року.
Спочатку їх всіх літаком перекинули на авіабазу Хмеймім. Потім базою дислокації артилеристів стала будівля в Бейт Аван в провінції Алеппо. Фото з вказівкою на мінарет є в альбомі одного з військовослужбовців.
Місцеві координаційні комітети Сирії періодично говорили про загони "бойовиків-ісламістів", які начебто засіли в горах на півночі провінції і завдавали мінометних ударів по позиціях урядової армії САР на околиці населеного пункту Бейт Аван.
Читайте также Відрядження на Донбас: як військова техніка РФ вливається в ряди "народної міліції ЛНР"
Гармати Мста-Б, на фоні яких фотографувалися військовослужбовці 3-ї мотострілецької дивізії, розташовані тут же неподалік. Фото вдалося прив'язати до місцевості та ідентифікувати його геолокацію.
Стрілка на мапі вказує напрямок ствола гармати. Максимальна дальність стрільби уламково-фугасним снарядом – 24 700 метрів.
Це свідчить, що російські військовослужбовці з цієї позиції могли обстрілювати сирійських повстанців, імітуючи обстріли з території Туреччини.
Відмітилися російські артилеристи й на турецько-сирійському кордоні на висоті, відомій як "висота 45" чи "Пагорб Шахідів". На супутниковому знімку за 16 квітня 2016 року чітко видно армійські вантажівки та гаубиці росіян Мста-Б.
Саме військовослужбовці артилерійського підрозділу сфотографувалися на автомобілі КАМАЗ з малогабаритним передавачем перешкод. Кінцевою точкою стала Пальміра, де загинув Марат Ахметшин.
Активна фаза зіткнень припала на початок травня. Мінометні обслуги бойовиків працювали цілодобово. Поступово артилеристи зайняли позиції аеродрому, просуваючись вглиб Пальміри.
Стільки свідків, але жоден військовослужбовець у стрічці свого соціального профілю не обмовився про те, за яких обставин загинув Марат Ахметшин. Тільки з моменту розголошення і публікації новини в російських ЗМІ почали з'являтися скорботні дописи.
Мовчання контрактників купили за металеві брязкальця і посвідчення ветерана бойових дій. А розповісти вони, очевидно, могли б багато.
То як при такій чисельності підрозділу Марат раптом опинився "один проти двохсот іділівців"? Мабуть, більш ймовірно, що його все-таки кинули і втекли свої ж товариші по службі.
Связанные темы:
Если Вы обнаружили ошибку на этой странице, выделите ее и нажмите Ctrl + Enter