В плутанині, яку зробила влада за останні три роки, дійсно важко розібратись. Деякі політичні сили не знають або маніпулюють на основних термінах, вводячи людей в оману.

Читайте також: У Путіна висловили невдоволення законопроектом України про реінтеграцію Донбасу

Я не можу все це бачити і спробую написати про основні теми.

1. Війна чи агресія? Насправді, виходячи з рамок та термінів міжнародного гуманітарного права, Україна зазнала агресії з боку РФ. Агресія та війна – це слова синоніми. Політики чи не знаючи цього, чи навмисне вводять людей в оману.

2. Ефективний контроль чи окупація? Багато політиків сперечались про те що це? Насправді це теж слова синоніми і, відштовхуючись від Резолюції 3314 (ХХІХ), під визначенням агресії одним з пунктів є окупація, яка здійснюється через ефективний контроль країни-агресора.

3. АТО чи воєнний стан? Тут ми дали маху, як то кажуть, АТО не може тривати три роки і якщо виходити з рамок МГП, то території, які контролює терористичне угрупування, є не окупованими. Окупованими вони можуть бути, коли є країна-агресор, в нашому випадку, можуть бути окремі терористичні акти, під час ведення агресивної війни, яку розпочала РФ.

4. Коли розпочалась окупація РФ України? Тут також багато політиків починають спекулювати і задавати питання. Моя особиста точка зору, що перша фаза розпочалась з острова Тузли, у 2003 році. А в 2014 з Криму 27 лютого, коли підрозділи армії РФ захопили приміщення Верховної Ради та Ради Міністрів АРК.

5. Потрібні в законі Мінські угоди? Я визнаю, що в 2014 це спинило Путіна та його армію, що це дуже важливий крок в міжнародних відносинах. Але він припинив бути ефективним. Я проти, щоб в законі прописували мінські угоди, тим самим легалізуючи Захара і Плотву, але якщо ви покладаєтесь на те, що зможете довести всім, що ними керують з Кремля, тоді можна почати говорити, але за три роки, доказів не було.

6. Хочу нагадати, що на засіданні Ради Безпеки ООН, яке відбулося 29 серпня у зв'язку з агресією Російської Федерації проти України, делегація України заявила:

Росія розпочала безпосереднє воєнне вторгнення на материкову Україну із застосуванням своїх регулярних Збройних сил.

Після надзвичайного засідання Комісії Україна-НАТО, скликаного 29 серпня 2014 року на прохання України, генеральний секретар НАТО Андерс фоґ Расмуссен кваліфікував вторгнення Збройних сил Російської Федерації через східний українсько-російський державний кордон як "серйозну ескалацію збройної агресії Росії проти України".

7. Єдина позиція України. Її немає, ми не розуміємо, як і в які суди подаємо, як і кого називати, немає єдиної державної політики в цьому напрямку. Потрібно було ще в 2014 році створити комісію при РНБО, яка розробила б дану позицію і почала збирати докази агресії РФ. Цей закон повинен дати основу для цього. Зазначу, що на окупованих територіях є регулярні і іррегулярні підрозділи РФ, жодних терористичних угруповань немає.

8. Війна чи дипломатія? Безумовно, ми повинні розуміти, що РФ розуміє мову тільки сили, і розраховувати, що Путін почне притримуватись міжнародних норм, немає сенсу.

Ми повинні застосувати всі свої можливості, але не думати, що вже все починає йти на спад, доки всі державні кордони не повернуться під контроль України, ми повинні робити армію сильнішою, і країни гаранти Будапештського меморандуму повинні також накладати більше санкцій та підтримувати нашу державу (я не виключаю другу кампанію, яку розпочне Путін).

Парламентарі, які будуть приймати цей закон, запам'ятайте, ви можете зараз за рахунок популістичних гасел виграти один бій у Верховній Раді, але в стратегічному плані програти війну з Путіним.

Читайте також: Закон про деокупацію ніяк не змінить ситуацію на Донбасі