Доколі будете стяжати
І кров невинну розливать
Людей убогих? А багатим
Судом лукавим помагать?


Страшно впасти у кайдани,
Умирать в неволі,
А ще гірше — спати, спати
І спати на волі...


Борітеся — поборете,
Вам Бог помагає!
За вас правда, за вас слава
І воля святая!


Слава не поляже,
Не поляже, а розкаже,
Що діялось в світі,
Чия правда, чия кривда
І чиї ми діти.


Отаке-то на сім світі
Роблять людям люде!
Того в’яжуть, того ріжуть,
Той сам себе губить...


Схаменіться, недолюди,
Діти юродиві!
Подивіться на край тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся...


Отаке-то було лихо
По всій Україні!
Гірше пекла... А за віщо,
За що люде гинуть?
Того ж батька, такі ж діти, —
Жити б та брататься.
Ні, не вміли, не хотіли,
Треба роз'єднаться!


Нема на світі України,
Нема другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра


Схаменіться! Будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!


Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь