Влада Порошенка легалізувала корупціонерів з уряду Януковича

16 июня 2017, 16:06

Представники української влади відвідали енергетичний форум, організований у Монако газовидобувною компанією Burisma, що належить міністру-втікачу Миколі Злочевському. В Монте-Карло засвітилися віце-прем’єр Кістіон та наближена до президента Порошенка глава податкового комітету парламенту Южаніна.

Ця історія – приклад амністії, яку Петро Порошенко влаштував тим представникам режиму Януковича, які пішли на змову з новою владою.

Злочевський – маловідома на загал людина, але по своїй суті – це типовий представник псевдоеліти, яка заробила свої мільйони на зрощенні політики та корупції.

Вперше Злочевський обрався депутатом від СДПУ(о) в 2002 році, а в 2003 в першому уряді Януковича став головою Держкомітету природних ресурсів України. Саме там відбувався розподіл український надр, на експлуатації яких Злочевський сколотив капітали.

За часів президентства Януковича, попри конфлікт інтересів, Злочевський став міністром екології, в сфері відання якого було те саме питання ліцензування газовидобутку.

Після втечі Януковича, у Злочевського почалися проблеми у Великобританії – там було порушено кримінальну справу проти нього за фактами відмивання коштів. На рахунку міністра було заморожено 23 мільйони доларів. Про намір допомогти Україні повернути гроші повідомила навіть нинішній британський прем'єр, а в 2014 році міністр внутрішніх справ Тереза Мей.

Але далі сталася типова українська історія, коли корупція призвела до ганьби міжнародного масштабу.

Злочевський знайшов підхід до української генпрокуратури. Намагаючись зняти арешт зі своїх грошей, він отримав від слідчого листа про те, що є чистим перед законом. Це виглядало як вульгарна корупційни змова. Так, на питання, чи висунуто Злочевському підозру, Генпрокуратура в грудні 2014 року дає відповідь – не висунута. І в грудні цього ж 2014 року... висуває підозру Злочевському. Але між цими двома подіями, що розділені трьома тижнями, сталося те, що так було потрібно Злочевському – британський суд зняв арешт з його грошей.

При тому, щоб загальмувати слідство, на декілька тижнів справу Злочевського взагалі передали з генпрокуратури в міліцію. Так, наче ідеться про дрібного шахрая, а не колишнього міністра та багаторазового депутата.

У підсумку, в січні 2015 року Великобританія закрила кримінальне провадження щодо активів Миколи Злочевського та розблокувала 23 мільйони доларів "у зв'язку зі зняттям усіх звинувачень". Це не лише призвело до втрат України від можливої конфіскації, але і завдало репутаційного удару українській владі в світі.

В той час, коли міжнародні спецслужби шукають та блокують рахунки колишніх посадовців, сподіваючись на підтримку цих зусиль з боку України, наша влада вступає з ними у змову. Остаточно крапку в сценарії порятунку Злочевського поставив генпрокурор Луценко. Замість власника компанії провину повісили на цапа-відбувайла, якою стала бухгалтерка Злочевського. Вона заплатила штраф, а Генпрокуратура зняла Злочевського з міжнародного розшуку. Трохи згодом він був помічений на зустрічі зі "смотрящим" президента Порошенка Ігорем Кононенком у Відні. Можна лише уявити розмір відкату, який заплатив Злочевський за можливість насолоджуватися свободою та своїми грошима.

У підсумку, на сайті компанії Burisma вийшла новина, що 2017 рік вони зустріли з позитивним рішенням про закриття в Україні всіх процесуальних і судових дій щодо президента групи Миколи Злочевського та своїх компаній.

"Дане рішення – це результат взаємної багатомісячної роботи двох команд – Генеральної прокуратури України та Burisma Group", – заявили в компанії.

Окрім Злочевського, аналогічно врятувався від правосуддя й інший соратник Януковича Юрій Іванющенко, який живе в тому ж таки Монте-Карло.

Після Революції гідності в 2014 році Євросоюз наклав санкції проти Іванющенка, виявивши на його рахунках понад 100 мільйонів доларів у Швейцарії та Латвії, а Інтерпол оголосив його в розшук. Але потім почалися брудні домовленості, в підсумку чого у квітні минулого року одіозний суддя Чаус, наближений до президентського "смотрящего" Олександра Грановського, зняв Іванющенка з розшуку.

А навесні 2017 року, в результаті бездіяльності Генпрокуратури, з Іванющенка було знято санкції Євросоюзу.

Дозволивши діячам на кшталт Злочевського чи Іванющенка вийти сухими з води, правляча українська верхівка непогано поправила своє матеріальне становище. Але вони заклали вибухівку уповільненої дії. Терпіння українських громадян не безмежне. І з кожним новим корупціонером, який домовивися про відступні, нинішнє керівницто держави наближає свій безславний кінець.