19 січня 2014 року за півгодини до початку кривавих зіткнень на Грушевського у кафе за декілька метрів від місця на цій фотографії я зустрічався з людиною, яка входила до керівництва Майдану.
Почув: "Зараз проллється кров".
Я не сприйняв це серйозно. В пам'яті все ще були мої два попередні Майдани - 1990 і 2004. Українці - мирна нація і я скрізь з гордістю розказував по всьому світу, що ми зрештою у кризових ситуаціях демонструємо здатність домовлятися і обходитись без насилля. Влада - вона така умовна і швидкоплинна, що не вартує навіть дитячої сльози, не кажучи про людське життя. Аж раптом почув вибухи. Подивився у вікно - там дійсно починається пекло.
Значить, таки буде кров... Кажу - ідемо звідси, все це - не правильно, саме нездатність опозиційної Трійки виробити адекватну стратегію штовхає фанатів на насилля.. Я проти насилля, вважаю такий розвиток подій на Майдані неправильним, хибним.
Чую у відповідь: "Ти, що, якраз зараз треба бути тут. Той, хто перший вистрілить, той програє. Уб'ють наших - ми виграємо. Навпаки - програємо".
Я пішов звідти. А далі саме так все і сталося. Загинули один, два, три, сотня, друга, війна, тисяча, друга, третя...
І от зараз ходить київськими вулицями нещасна мама Жизневського. Їй абсолютно все рівно, що смерть її сина привела до влади зовсім іншу групу людей, які зараз на посадах, в лімузинах, шубах, на потоках, насолоджуються тим, чим до Майдану насолоджувалися донецькі... Їй би могилу сина не обгаджували...
Читаючи це інтерв'ю просто хочеться крикнути тим, хто зараз на посадах і із значками - ну м...ки ви такі, ну дайте хоч медаль посмертно батькам цього хлопця... Ця медаль ну точно нічого не коштує - один указ нещасний... Ну покажіть хоч грам уваги і поваги до людей, які до кінця своїх днів будуть оплакувати того, хто привів вас до влади! Чи попіаритись на Небесній сотні чи на війні - це максимум, на що ви здатні? Є хоч залишки совісті чи інстинкт самозбереження?
Читайте також: Не продавайтеся! — родичі героїв Небесної сотні звернулися до виборців