Перейменування в Харкові
На голосування це питання винесли через петицію, за яку голосували харків’яни. І це стало юридичною підставою, аби питання про перейменування на стару назву взагалі з’явилося на сесії.
Читайте также: Хто зі скандальних екс-регіоналів балотується до парламенту
Тоді інтрига ще лишалася – а чи підпише документ міський голова? Адже виникла юридична колізія – документ суперечить закону.
І таки це сталося, бо мер Харкова Геннадій Кернес підписав рішення Харківської міської ради про повернення імені радянського маршала Георгія Жукова проспекту Григоренка.
Геннадій Кернес
І очевидно, що за цим стоїть не лише бажання харків’ян повернути стару назву проспекту. Звісно, багатьом містянам і переважно людям старшого віку цього хотілося б, але ж і чимало харків’ян виступили проти рекомунізації. Та хіба хтось буде їх слухати, коли саме час розгойдати човен на хвилі ностальгії.
Мер Харкова Кернес вирішив іти у велику політику. Він у першій п’ятірці виборчого списку партії "Опозиційний блок", який очолюваний Євгеном Мураєвим.
Євген Мураєв
Власне пан Мураєв найбільше і висловлювався з приводу перейменування. Він стверджував, що Жуков – один із тих радянських воєначальників, який брав участь у визволенні Харкова, тож місто має лишатись йому вдячним.
А от Інститут національної пам’яті трактує постать Жукова інакше: він є особою, яка обіймала керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, а також у "Комуністичній партії".
Тому присвоєння імені Жукова будь-якому об'єкту топоніміки Харкова суперечитиме закону про декомунізацію. І поширення та публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму – це стаття кримінального кодексу.
Харківські активісти вже подали позов на рішення міськради до Харківського окружного адміністративного суду і мають великі шанси на перемогу, адже міськрада таки переступила через закон.
Проте головної мети політики досягли – інформаційного буму. На хвилі перейменування згадування їхніх імен зросло у рази, то ж чого не зробиш заради політичних рейтингів.
Перейменування в Києві
І от – маємо новий поворот. Тепер вже столичний окружний суд повернув радянські назви двом проспектам у Києві – Бандери та Шухевича, зробивши їх відповідно Московським та Ватутіна.
Протести проти декомунізованих назв та намагання скасувати перейменування проспектів почалися у 2017 році, тільки-но Київрада проголосувала за перейменування. Найбільше за те виступала екс-регіоналка Ірина Бережна, яка ініціювала заяви до поліції та судові позови.
Влітку 2017 року вона загинула в автокатастрофі у Хорватії, а її справу з особливим запалом вирішила продовжити її матір Олена Бережна. Кілька громадських організацій, зокрема "Інститут правової політики і соціального захисту" та "Антифашистська правозахисна ліга", які вона безпосередньо очолює, подали позови до суду на скасування рішення Київради про перейменування проспектів. І от напередодні одержали перемогу в окружному суді. Звісно, для суспільства ця новина виявилася як холодний душ.
Олена Бережна
А ось суд пояснив своє рішення, як "перейменування проспектів відбулося з порушеннями" і обґрунтування таких рішень Феміда не побачила. А ще суд взяв до уваги значний суспільний інтерес до цієї теми. Звісно, Київрада подаватиме апеляцію на це рішення. І крапка ще не поставлена.
Більше того, пані Бережна, схоже увійшла у запал, адже зареєструвала ще й петицію на сайті Верховної Ради про скасування мовного закону, аргументуючи це утисками та порушенням прав російськомовного населення.
Але вам не здається, що в один й той самий період надто багато збігів? Рерадянізація всупереч закону у Харкові, скасування рішень по назвах проспектів у Києві, візити деяких політиків прямо у лігво агресора та розмови про примирення та навіть енергетичну співпрацю?
Читайте также: Підробки та кримінал: як кандидати в нардепи борються за голоси виборців
Інформаційна навала про радянське щастя, радянські вулиці, повернення до минулого, про дружбу із російським братом та погане українське сьогодення оточує нас навкруги. В отакий спосіб колишні регіонали намагаються взяти реванш. Дуже тонка межа відділяє нас від прірви, від якої ми так довго відходили.