Як визначити власника сайту: юридичне вирішення питання

Про це під час конференції UADOM проінформував Юрій Каргаполов, представник Центру компетенції Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" (УЦПНА).

"Є чим, що і як вирішувати. Маємо 4 відсилки: на інформаційний лист Вищого господарського суду України від 27.03.2007 року, постанову пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року, від 4.06.2010 року, і постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.10.12 року, де надані підстави для того, щоби всі питання і проблеми, на які вказують юристи, були нормально вирішені", – уточнив Каргаполов.

Читайте також: Персональні дані та як їх захистити: правовий аспект проблеми

Щоб встановити власника сайту, на сьогодні існує дві схеми, пояснив Юрій Каргаполов: через Hostmaster за доменом .ua і через "Український мережевий інформаційний центр" за доменом .ua і в тому числі за доменом .ukr.

Зверніть увагу: на визначення Господарського суду Вінницької області від 13.09.2017 для отримання таких довідок потрібно звертатися у Центр компетенції УЦПНА. І таких рішень – не одне. Це говорить про те, що судова система визнала компетенцію і визнала правомочність отримання таких довідок таким шляхом. Це унікальний досвід не лише для України, країн СНД. Такої системи немає в Європі і у світі,
– наголосив Каргаполов.

За час роботи в УЦПНА отримали близько 3 000 запитів, з яких Центром компетенції опрацювали близько 400. Серед розглянутих типів заявок 80% – про захист достоїнства і честі фізичних осіб, ділової репутації фізичних та юридичних осіб, 15% – захист прав інтелектуальної власності, 3% – доменні спори, 2% – продаж контрафактної продукції.

Але функціонування цієї системи теж має низку поки що невирішених питань. Серед основних проблем, за словами експерта, величезна – з сервісом WHOIS. Цілі служби WHOIS не відповідають сучасним викликам, наприклад, у службі WHOIS містяться дані тільки на поточний момент (без режиму зворотного часу) – зміна таких даних може спричинити неможливість встановлення реєстранта/реєстратора на момент вчинення правопорушення; вказівка даних реєстратора в графі про реєстранта – може привести до пред'явлення позову до неналежного відповідача, неправильного вибору юрисдикції суду.

У нас є такий досвід. Наведу приклад: до нас звернулися по довідку про дані власника контенту, за спором, який тривав з 2015 року. Потрібно було встановити реєстранта на 2015 рік. Ми його установили, у нас є такі можливості. Суд прийняв за 30 хвилин рішення, яке не міг прийняти з 2015 року,
– уточнив Каргаполов.

Наступна проблема – встановлення без належного відповідача: це власник доменного імені? Власник облікового запису ресурсу? Хостер? Власник контенту? Причому визначення відповідача необхідно здійснити до моменту подачі позову, а фіксацію контенту необхідно здійснювати швидко, відразу після виявлення правопорушення – щоб уникнути зміни/видалення такого контенту. І потрібно встановити зв'язок між тим, що ви зафіксували, і хто є відповідальним.

Але увага. Ми кілька разів говорили "власник доменного імені". А пам'ятаєте, як англійською це звучить? Holder the main name. Не owner. Причому це з документів, які є в ICANN (інтернет-корпорація з присвоєння імен та номерів – "24"). Не власник, а тримач доменного імені. І юридичні наслідки, які мали би бути внаслідок цього в українському законодавстві відсутні, тому що немає нормального тезауруса (спеціальної термінології – "24"), і не приведені у відповідність ці речі. Але ми кажемо "власник", і суди з цього виходять,
– акцентував Каргаполов.

А один зі спорів, нагадав експерт – про торгові марки. Виникає питання: доменне ім'я, виходячи з парадигми ICANN – це інтелектуальна власність? Це питання було задане, уточнив експерт. І була зібрана відповідна секція з експертів, у Софії, у 2013 році. 50% експертів сказали, що так, це інтелектуальна власність, 50% – сказали ні. Причому один з кращих юристів по доменних іменах і інтелектуальній власності Джонатан Фрейкс сказав "А я не знаю". Тому що – holder, а не owner.

Читайте також: Блокування небезпечного контенту в Україні: позиція кіберполіції

Далі у списку проблем – зазначення реєстрантами недостовірних даних про себе або приховування таких даних в службі WHOIS, а також не розкриття їх реєстраторами в досудовому порядку – призводить до неможливості встановлення власника ресурсу в досудовому порядку.

Хоча реєстратор може надати дані лише про реєстранта, а хостинг-провайдер – про одержувача послуг хостингу, які не завжди є власниками ресурсу; реєстратор і хостинг-провайдер не є належними відповідачами, вважають в УЦПНА.

Крім того, у нас відсутні Єдині правила реєстрації та використання доменних імен, що призводить до неможливості:
- застосовувати єдину термінологію, порядок і умови надання послуг;
- застосовувати процедуру призупинення делегування доменного імені – як механізм захисту суб'єктів, чиї права порушуються;
- визначати актуальність даних про реєстранта, процедуру їх підтвердження, приховування / розкриття;
- застосування процедури досудового врегулювання доменних спорів тощо.

Читайте також: Інтернет-цензура в Україні: шляхи блокування небезпечного контенту та чому цього робити не варто

Основні задачі, які потрібно поставити перед собою, вважають в УЦПНА: перше – швидка фіксація факту розміщення контенту в мережі Інтернет з метою уникнення його подальшої зміни/видалення (формування належних і достатніх доказів), в тому числі з можливостями фіксації в зворотному часі. Друге – встановлення власника ресурсу-правопорушника (Закон України "Про авторське право і суміжні права"): власник облікового запису, який встановлює порядок і умови використання ресурсу (суб'єкт, від імені якого здійснюється інформаційна / господарська діяльність на ресурсі, не завжди є власником такого ресурсу), реєстрант доменного імені, отримувач послуг хостингу.