Про це під час конференції UADOM-2017 зазначила старший юрист правової групи Smartsolutions Галина Дмитриченко-Кулеба.

Нагадаємо, на конференції своє бачення щодо блокування в Україні сайтів держави-агресора озвучила і кіберполіція.

Контроль над виконанням рішення про заборону російських сайтів здійснює Рада національної безпеки і оборони України, а функція моніторингу покладена на Кабмін та СБУ, нагадує правознавиця. За її твердженням, в указу Президента є декілька законодавчих перспектив.

Перша – проект постанови Кабміну "Про реалізацію та моніторинг ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", який розроблений Держспецзв'язком. Його суть у тому, що цей орган разом із СБУ будуть здійснювати нагляд за станом блокування, розроблятимуть технічні вимоги до пристороїв, які будуть встановлені на телекомунікаційних мережах з метою моніторингу, а придбання цих технічних засобів забезпечить Міністерство фінансів України.

Друга – проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері, згідно з яким Нацкомісія разом із СБУ та Держспецзв'язком, у порядку, встановленому Кабміном, забезпечуватиме виконання операторами та провайдерами телекомунікацій рішення РНБО щодо застосування санкцій, рішення слідчого судді, суду, прокурора, слідчого, погодженого з прокурором про тимчасове блокування чи обмеження доступу до інформресурсу.

Це означає розширення повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (НКРЗІ). Саме вона і буде вести єдиний реєстр судових рішень. У реєстр будуть внесені імена доменів та вказівники сайтів, які містять інформацію, поширення якої в Україні заборонене, або ж мережеві адреси, які дозволяють ідентифікувати лінії доступу, чи вузли мережі Інтернет із недозволеною на теренах нашої держави інформацією, пояснила експерт.

Читайте також: Як захистити інформаційний суверенітет України: доступно про важливе

Тим часом обов'язок щодо виконання заборони ліг на плечі провайдерів, які зіштовхнулися з декількома проблемами:

  • не були озвучені терміни виконання рішення про заборону;

  • методику технічного блокування ресурсів не прописали;

  • система контрою над виконанням указу Президента не була сформована і активно обговорювалася.

Натомість українські інтернет-користувачі, зі слів Дмитриченко-Кулеби, рішення щодо закриття соцмереж та інших інтернет-ресурсів Російської Федерації сприйняли неоднозначно. Дехто був незадоволений і подав позови щодо визнання недійсними певних положень указу Президента щодо закриття небезпечних інтернет-каналів.

Юрист наводить приклад розгляду адміністративним судом справи фізичної особи, яка посилалась на обмеження права доступу до Інтернету. І ось якою виявилась позиція суду: заборона провайдерам надавати послуги у доступі до певних ресурсів не повинна ототожнюватися із обмеженням права на інформацію для користувача Інтернету. До того ж користувача не обмежено у виборі форм та джерел отримання інформації. Обмеження спрямовані на створення негативних наслідків для осіб, щодо яких застосовано санкції.

Тож фактично указ Президента є актом індивідуальної дії, і ці дії породжують правові наслідки для осіб, яким він адресований, але, оскільки фізособи та інтернет-користувачі не є стороною указу, у них, грубо кажучи, немає і прав на захист у зв'язку із порушенням цього указу,
– зауважила Дмитриченко-Кулеба.

Для того, щоб з'ясувати ставлення суспільства до введення обмежень та дізнатися, наскільки вони розуміють їхні цілі та природу, партнер Smartsolutions, громадська організація "Партнери цифрового правозахисту" провела минулого місяця опитування щодо свободи Інтернету в Україні, розповіла правознавиця.

Виявилося, що 23,5% опитаних не проти блокування в Інтернеті, а 20,6% респондентів не вважають його ефективним. У загальному підсумку "за" заборону небезпечного контенту висловилося 33,7% учасників соціологічного дослідження, проти – 57,6%. На питання про використання програм, що дозволяють обійти заборону, 46,4% респондентів дали ствердну відповідь, 46,6% заявили, що не користуються такими програмами, 18,1% опитаних вважають це зайвою витратою часу, а 14,5% бояться, що органи держбезпеки дізнаються, що вони використовують VPN.

Окрім цього, 53,1% респондетів упевнені, що захист нацбезпеки є вагомою причиною для обмеження у доступі в Інтернеті, однак 44,2% не підтримують таку позицію.

Загалом українці розуміють мету введення заборони російських інтернет-ресурсів, обізнані щодо механізмів їхнього обходу, але все ж вважають, що подібні санкційні заходи зайві і неефективні, наголосила Дмитриченко-Кулеба.

Опубліковано в рамках спецпроекту "Вільний Інтернет" від редакції сайту 24 та ГО "Інтерньюз-Україна", в рамках проекту "Інтернет-Свобода" на кошти уряду Королівства Нідерланди.