Якщо без жартів, то пресмарафон був дійсно безпрецедентним і дозволив зняти величезну кількість питань, породжених часто власною комунікацією або її відсутністю.
К слову: Масові протести "Ні – капітуляції": який вибір стоїть перед Зеленським
Можна як завгодно ставитись до місця його проведення і формату, але ми усі пам’ятаємо, який вигляд мало спілкування з пресою попередніх президентів.
Пресконференція Володимира Зеленського та Петра Порошенка: дивіться фотопорівняння
Тому я не буду оригінальним і як багато моїх колег прокоментую саме прес-марафон президента, а точніше його відповіді на безпекові питання. У них мене цікавили такі блоки:
Перший – це стратегія завершення війни
Зеленський уже неодноразово називав себе "президентом миру". І на пресмарафоні він підкреслював, що закінчення війни – це його топ пріоритет.
Володимир Зеленський
Для тих, хто не пам’ятає, у своїй інавгураційній промові Петро Порошенко говорив, що головний пріоритет є армія та її переозброєння. Потім були розмови про повернення суверенітету, а далі пріоритетом він називав боротьбу з корупцією.
Зеленський сказав, що має два плани:
• план А – це люди плюс території;
• план Б – просто люди.
Простіше кажучи, якщо не вийде шляхом дипломатії та компромісу повернути регіон, то будуть створюватись умови за яких з нього будуть повернуті, принаймні, люди, які цього хотітимуть. В принципі, це нормально. Нормально – хотіти миру і не хотіти війни. Я б навіть сказав, що треба бути психічно нездоровим, щоб хотіти продовження пострілів та убивств. Але тут важливо розуміти, чи призведе такий шлях до миру насправді.
Оскільки хоч війна і має багато спільного зі стихійною катастрофою, але вона не приходить сама собою. І в нашому випадку її привела сюди цілком конкретна держава з цілком конкретним лідером на чолі. Імперські амбіції якої нікуди не ділись і припинення існування України для якої, в принципі, не дуже і прихована мета.
Проблема у тому, що ми зараз не вибираємо між війною та миром. Ми вибираємо війну або компроміс, і цей компроміс цілком може призвести до продовження війни, як це свого часу було, наприклад, з Росією у Чечні.
Другий блок – це так звані "червоні лінії", за які Зеленський не готовий заходити на шляху до компромісу
З того, що вдалось почути мені це те, що ми не готові постачати воду до Криму, виносити той чи інший закон на референдум та проводити вибори на Донбасі виключно за законами України та стандартами ОБСЄ. Тобто, що не буде виборів під дулами і з іноземними військами на нашій території. Насправді, у ОБСЄ доволі жорсткі стандарти і це не може не радувати. Я сподіваюсь, що Зеленський з ними ознайомиться перед тим, як зустрічатись самі розумієте з ким.
Интиресно: Ультиматум Кремлю – чого вимагає Україна від Росії в Мінську і якими будуть наслідки
Також пролунала уже знайома нам фраза про те, що капітуляції і здачі національних інтересів не буде, хоча розкрити ці поняття ширше президент наразі не зміг. Хоча б дуже хотілося знати, де, на його думку, закінчується національний інтерес, скажімо, у питанні прописаної у Мінську місцевої поліції на Донбасі.
Де у Зеленського немає "червоних ліній"
• Перемовини з Росією
Так у перспективі президент готовий вести переговори з Росією у будь-яких форматах. У нормандському форматі він готовий обговорювати амністію та мовну політику на окупованих територіях. І схоже, що готовий відновлювати авіаційне сполучення з Росією за певних умов.
• Протести "Ні капітуляції"
Щодо протестів у Києві він покладає провину на свою погану комунікацію, але не схоже що він готовий карати наприклад пана Богдана за його заяви, що лише підбурили протест. І цілком очікувано, він виявився не готовим до бруду, який у нього полетів з боку мітингувальників. Схоже, що Зеленський дійсно думав, що йому вдасться керувати нашою країною так, щоб не почути у свій бік звинувачень та проклять. А особливо у настільки великій кількості.
Стоить знать: У містах України пройшли марші "Ні капітуляції!": як це було – фото та відео
• Зустріч у нормандському форматі
Повертаючись до нашого з вами майбутнього, то воно теж не надто прояснилося. Ми точно можемо очікувати, що буде проведено зустріч у нормандському форматі, на яку Зеленський робить дуже високу ставку. На ній він сподівається подивитись ворогам в очі і зрозуміти, чого вони насправді хочуть. Там точно буде обговорюватись ряд гуманітарних питань, зокрема, мовне питання щодо окупованих територій і формат відносин Донбасу з Росією. Також він обіцяє підняти там питання Криму.
• Світоглядні питання
Нічого принципово нового прозвучало також щодо світоглядних питань. Зеленський вважає своєю місією закінчення війни і звільнення полонених. Він дійсно сильно переживає за долі людей, які зараз постійно страждають та гинуть через війну. Схоже, що за потреби Зеленський не буде готовий за них воювати, бо тоді доведеться втрачати ще більше людей.
Про що Зеленський не сказав
З важливих повідомлень я не почув ні слова про воєнний бюджет і його збільшення. А це насправді важливо. Чому? Тому що, хто хоче миру, має не тільки про нього говорити, а і готуватись до війни. І Росія якраз до неї готується, а ми, на жаль, не дуже.
Сильна армія за спиною – це гарний фундамент для перемовин, не менш міцний, ніж підтримка західних партнерів і точно міцніший за хороше уміння спілкуватися.
Російське телебачення уже зображає Зеленського слабаком, який не контролює ситуацію в країні. І вимагає від нього виконання передвиборних обіцянок про мир, але уже на умовах росіян. Розуміючи, що Зеленський не готовий воювати, вони будуть погрожувати війною йому. Маючи за спиною армію, яку вони, попри корупцію і економічну кризу, усе ж модернізують швидше за нас, росіяни це зможуть собі дозволити.
Дмитро Кисельов говорить про Зеленського на телеканалі "Росія-1"
Я уже не раз казав, що і американські, і наші президенти та політики часто починають свої каденції з тез про примирення і переговори з Росією. До Путіна в гості в різні часи, але з однаковим результатом, їздили домовлятися Ющенко, Тимошенко, Обама та ще багато інших. Але я не пам’ятаю, щоб у когось з них вийшло.
Зустріч Віктора Ющенка, Барака Обами і Юлії Тимошенко з Володимиром Путіним
Я ніколи не забуду колір обличчя Юлії Володимирівни після однієї з таких зустрічей. Я передбачаю, що в результаті неї наміри Юлії Володимирівни і результат перемовин виявилися, м’яко кажучи, різними.
Юлія Тимошенко після підписання газового контракту
Тому я повторюсь, я думаю, що Зеленський скоріш за все з часом втратить свій ентузіазм щодо зустрічі з росіянами і усе поступово повернеться до і так чинного статус-кво. Можливо, йому вдасться провести розведення військ, але я в цьому не певен.
Що буде з воєнним бюджетом
Але у той час, коли більшість суспільства б’ється навколо теми компромісу з Росією, мене значно більше непокоїть розмір воєнного бюджету, бо перемовини можуть рано чи пізно зайти в глухий кут. Санкції рано чи пізно можуть ослабнути, а як тільки вони ослабнуть у Росії з’являться усі достатні приводи для продовження військової операції на сході України, до якої наша армія усе ще не готова ні за рівнем технічного забезпечення, ні за рівнем індивідуальної і не тільки підготовки.
Наша армія частково готова до неї морально, але мотивація ніколи не замінить гармат, ракет та сучасних засобів зв’язку.
Що ж стосується компромісів, то президент Колумбії Хуан Мануель Сантос, який нещодавно отримав Нобелівську премію миру за те, що зміг досягнути компромісу і зупинити війну в середині, з якою усі попередні політики не наважувались нічого зробити, щоб не втратити свій рейтинг, сказав, що мистецтво політика полягає у тому, щоб важкі і неприємні рішення проводити так, щоб не викликати масових протестів.
Хуан Мануель Сантос
І як ми побачили у президента з цим поки теж не усе добре. Але він швидко вчиться і знаходить креативні розв'язання цих проблем. Одним з таких рішень і став пресмарафон. Після якого вся країна на час забула про формулу Штайнмайєра і перемкнутись на сотні згенерованих президентом нових інформприводів. Вибух породжений нею пройшов. Інформпривід майстерно збито і погляду комунікацій спрацьовано усе дуже красиво. Але на таких разових рішеннях далеко не заїдеш.
К слову: Україна перехопила ініціативу в Росії, – експерт про переговори в Мінську
Наш президент вчиться і робить це дуже швидко. Він готовий швидко змінювати рішення і адаптуватись до ситуації. Це дуже важливо в сучасному світі. Нам же з вами лишилося сподіватись, що швидкість з якою він вчиться, буде достатньою, щоб зрозуміти, що на Майдан у нас виходять нехай і невдоволені, але друзі. А вороги є у Кремлі і домовленості з ними не варті паперу, на якому вони написані.