День, коли Україна відновила свою Незалежність: хронологія 24 серпня 1991 року

Десятки років минули після поразки Української Революції та окупації нашої країни радянським режимом. Проте 24 серпня 1991 року Україна стала на шлях повернення власної свободи, яким іде й досі. Яким був день 24 серпня 1991 року, розповість 24 Канал з посиланням на Суспільне.

Цікаво Дисиденти й націоналісти: відомі українці, які народилися на нині окупованих територіях

Хронологія 24 серпня 1991 року

10:00. Багато питань і мало відповідей

Верховна Рада УРСР починає свою роботу. Абсолютна більшість депутатів, а якщо точніше, то 375 з 450 – комуністи. Тому сьогодні в залі відчувається напруга. 

Засідання відкрито. Слово бере голова Верховної Ради Леонід Кравчук і має майже годинну промову – говорить про ситуацію в країні, про путч, який стався у Москві. Проте в повітрі зависало одне питання – чи вдасться проголосили Незалежність, зважаючи на комуністичну більшість? 

День 24 серпня 1991 року супроводжувався запеклими дискусіями в парламенті / Фото "Голос України"

Ближче до полудня напруга зростає. Між окремими представниками демократичних сил і комуністами починаються конфлікти. Хтось шукає способів домовитися з більшістю, хтось пропонує проголосити Незалежність разом з декомунізацією, хоча очікувано, що більшість цього не підтримає.

12:00 Напруга зростає

Натовп біля Верховної Ради з синьо-жовтими прапорами очікує на рішення, але його немає. До мітингувальників виходить член Народної Ради і депутат В'ячеслав Чорновіл. Він і мітингувальники налаштовані рішуче.

Якщо зараз буде зірване голосування, ми повинні брати ЦК Компартії самі! На штурм! 
– каже Чорновіл.

Така налаштованість натовпу під стінами Верховної Ради створювала додатковий тиск усередині парламенту. Пізніше Леонід Кравчук згадував, що голосування відтягувалося максимально, поки не буде розуміння, що більшість підтримає проголошення Незалежності. Станом на полудень ще не виглядало, що це вдасться.

Люди були налаштовані рішуче / Фото "Голос України"

Тим часом Дмитро Павличко, член Народної Ради, пропонує депутатам три пункти:

• проголосити Незалежність України;
• передати усі війська на території України під командування президії Верховної Ради;
• провести повну департизацію державних органів.

Голова Верховної Ради Леонід Кравчук підтримував план Дмитра Павличка. 

14:00. Проєкт Акту проголошення Незалежності

Депутат Левко Лук'яненко напередодні вже написав проєкт Акту проголошення Незалежності. У шкільному зошиті він написав документ, який починався словами.

Виражаючи волю народу України до життя у незалежній державі, продовжуючи традиції державотворення Української Народної Республіки, сформульовані 22 січня 1918 року Четвертим універсалом…

Але згадку про УНР викреслили, побоюючись, що вона злякає комуністів і ті не проголосують. І це була далеко не єдина правка.

Зачитувати Акт теж би мав Левко Лук'яненко. Це підтримував і Кравчук, проте серед депутатів були побоювання, бо Лук'яненка вважали чи не найбільшим націоналістом у парламенті. Тому демократична меншість боялася, що якщо він зачитуватиме Акт, то більшість може не підтримати його. Тому компромісною фігурою став Володимир Яворівський.

Після зачитання Акту Яворівським депутат від комуністів Микола Багров заявив, що рішення про проголошення Незалежності треба ставити на референдум.

16:00. Засідання під загрозою зриву

Комуністична більшість не мала єдиної позиції, тому в парламенті продовжувалися складні переговори, які, здавалося б, ні до чого не приведуть. Проте Ігор Юхновський, ще один представник Народної Ради, запропонував компромісний варіант.

Юхновський запропонував першим пунктом проголосити Незалежність, а другим – референдум. Голова Верховної Ради оголошує перерву до 17:00, щоб депутати обговорили усі наявні пропозиції. Депутат від Народної Ради Володимир Гриньо починає просувати ідею заборони комуністичної партії, з чим частина депутатів погоджується. Це створює загрозу зриву будь-яких спроб знайти компроміс з більшістю.

17:00 Останні правки до Акту

Довкола проєкту Акту проголошення Незалежності точилися палкі дискусії. Починаючи від преамбули, закінчують назвою нової держави. Серед варіантів були:

• Українська Народна Республіка;
• Українська Радянська Республіка;
• Українська Республіка;

Однак зупинилися депутати на остаточному варіанті – Україна. Остаточна редакція Акту з'явилася буквально перед голосуванням. Та все ж було незрозуміло, чи голосуватимуть комуністи. Кравчук хотів дати задню, але трапився наступний епізод:

Леонід Макарович взяв у руки (Акт), і не квапиться, так би мовити, відповідати. Весь час поглядає у зал. І каже, вагаючись: "А, може, не сьогодні, може, на понеділок принесемо?". Павличко каже: "Читай! Якщо ні — я задушу тебе!", 
– згадував депутат від Народної Ради Ярослав Кендзьор.

17:57 Перше голосування

Гриньо знову заявляє про необхідність декомунізації, а тим часом депутат від комуністів Олександр Бандурка вигукує біля мікрофона слова "ставлю на голосування Акт проголошення Незалежності".

Леонід Кравчук ставить на голосування постанову про проголошення Незалежності з необхідністю затвердження Акту на референдумі. 321 депутат проголосував "за".

Леонід Кравчук на історичному голосуванні / Фото "Голос України"

18:00 Рішення прийнято

Здається, більшість підтримає основне рішення. Леонід Кравчук ставить на голосування Акт проголошення Незалежності України. Один за одним депутати тиснуть на кнопки. Хтось, чиє ім'я нині залишається невідомим, тисне на кнопку "проти". 

На табло з'являються результати голосування – 346 депутатів "за". Рішення прийнято. Акт проголошення Незалежності ухвалено!

21:00 Святкування історичного рішення

Натовп на вулиці зустрів історичне рішення гучними вигуками та оплесками. Та що казати, у парламенті теж панувала радісна атмосфера – важкий день позаду, а важливе рішення ухвалене.

Представники Народної Ради вийшли до натовпу, Левка Лук'яненка люди підкидали на руках, вітаючи ухвалення написаного ним Акту. 

Водночас ближче до 21:00 депутат Роман Лубківський пропонує внести до Верховної Ради синьо-жовтий стяг. Цю ідею, зокрема, підтримує В'ячеслав Чорновіл. Відбувається внесення синьо-жовтого стяга, який лише через кілька місяців офіційно стане державним символом.

До Верховної Ради вносять прапор / Фото "Голос України"

Це був перший крок до свободи. Важкий крок на шляху, який триває уже 34 роки. На шляху, дороги назад на якому немає.